Бондарчук Іван Панасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бондарчук Іван Панасович
Народився 20 лютого 1924(1924-02-20)
Старосілля
Помер 23 червня 2013(2013-06-23) (89 років)
Вінниця, Україна
Національність українець
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «Партизанові Вітчизняної війни» II ступеня медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Іван Панасович (Опанасович) Бондарчук (нар. 20 лютого 1924(19240220), село Макаківка, тепер Старосілля Коростенського району Житомирської області — 23 червня 2013, місто Вінниця) — радянський діяч, секретар Вінницького обласного комітету КПУ, 1-й секретар Вінницького районного комітету КПУ Вінницької області. Кандидат економічних наук, професор. Герой Соціалістичної Праці (26.02.1958).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Закінчив Кіровоградський сільськогосподарський технікум.

До червня 1941 року працював бухгалтером колгоспу села Макаківки Лугинського район Житомирської області, був секретарем комсомольської організації колгоспу.

Під час німецько-радянської війни у 1941 році був членом і керівник підпільної комсомольської організації в селі Макаківці. З 1942 року воював у радянському партизанському загоні в Лугинському районі Житомирщини, був диверсантом, командиром розвідувально-диверсійної групи партизанського загону «За перемогу» партизанського з'єднання імені Щорса в Житомирській області. Невдовзі його розвідувально-диверсійна група у складі партизанського з'єднання здійснила глибокий рейд у німецький тил по територіях Рівненської, Волинської, Львівської областей та Польщі. У квітні 1944 року Іван Бондарчук був важко поранений і переправлений на лікування в госпіталь.

Член ВКП(б) з 1943 року.

Піцсля демобілізації працював директором Лугинського промкомбінату Житомирської області.

У 1951 році закінчив Дніпропетровську партійну школу.

У 1951—1956 роках — секретар Вінницького районного комітету КПУ; голова виконавчого комітету Вінницької районної ради депутатів трудящих Вінницької області.

У 1956 — січні 1963 року — 1-й секретар Вінницького районного комітету КПУ Вінницької області. У січні 1965 — грудні 1973 року — 1-й секретар Вінницького районного комітету КПУ Вінницької області.

6 грудня 1973 — 21 вересня 1985 року — секретар Вінницького обласного комітету КПУ з питань сільського господарства.

Заочно закінчив історичний факультет Вінницького педагогічного інституту.

З вересня 1985 року — персональний пенсіонер у місті Вінниці.

Працював заступником директора із наукової роботи Українського науково-дослідного інституту кормів. Потім — професор, завідувач кафедри фундаментально-економічних дисциплін Вінницького кооперативного інституту. Автор 8 монографій, 90 наукових праць.

Помер 23 червня 2013 року у Вінниці.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]