Боротьба в олії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боротьба в олії
Турнір на фестивалі з Киркпінару у Стамбулі, 2006
Турнір на фестивалі з Киркпінару у Стамбулі, 2006
Контакт Повний
Походження Туреччина Туреччина
Стиль Реслінг
Олімпіада Тільки місцеві

Боротьба в олії (тур. Yağlı güreş), також відома як масляна боротьба — традиційний турецький вид спорту, в якому учасників називають pehlivan (борці) або başpehlivan (головні борці), що змагаються вимазаними в олії на полігоні під назвою ер мейдані (тур. er meydanı).[1]

Двобої вимазаних в олії спортсменів проводили стародавні громади ще 4500 років тому у Фракії та на Балканах. Коли Османська імперія поширилася на Європу, змагання з цієї боротьби проводилися урочисто аж до сучасності.[2]

На відміну від олімпійської боротьби, матчі з боротьби в олії можна виграти, досягнувши ефективного утримання кішпету. Таким чином, пехліван прагне контролювати свого супротивника, просовуючи руку через кісбет останнього. Перемога за допомогою цього ходу називається тур. paça kazık, трансліт. пача казік. Спочатку поєдинки не мали встановленої тривалості та могли тривати один або два дні, доки один гравець не зміг встановити свою перевагу, але в 1975 році тривалість була обмежена 40 хвилинами для категорії башпехліван і 30 хвилинами для категорії пехліван. Якщо переможця немає, гра продовжується ще на 15 хвилин у категорії башпехліванів або 10 хвилин для пехліванів, де ведеться підрахунок очок для визначення переможця.[3]

Щорічний турнір з киркпінаруу, який проводиться в Едірне в турецькій Фракії з 1346 року,[4] є найстарішим спортивним змаганням у світі, що проводиться безперервно і має дозвіл на проведення.[5] Фестивалі боротьби обмащених борців також відбуваються в регіонах Болгарії, населених турками[6] (Лудогір’я(інші мови) та Родопи), а також у північній Греції у Східній Македонії (Сере) і Західній Фракії (Родопи).[7][8][9][10]

Історія

[ред. | ред. код]

Турецьке слово «боротьба» походить від огузьких тюркських мов, які беруть свій початок із євразійських степів. Після завоювання Анатолії турками-сельджуками була популяризована форма традиційної вільної боротьби під назвою каракучак(інші мови) (дослівно «обійми землі»), в якій борці одягали спеціальний шкіряний одяг і починали змагання, обливаючи тіло оливковою олією. Ця форма еволюціонувала до того, що зараз відомо як яґлі гюрешу або турецька боротьба в олії. В Османській імперії борців тренували в спеціальних школах, що називалися текке (تکیه), що були як спортивними, так і духовними центрами.

Гра у боротьбу в олії в садах палацу Топкапи

Олійна боротьба сягає своїм корінням стародавніх Шумеру та Вавилону.[11] Споріднені форми фолькльорної боротьби(інші мови), яку практикують тюрки, зустрічаються по всій Західній Євразії (тобто в Європі та Центральній Азії) під назвами куреш, хуреш(інші мови), кураш тощо. Греко-римські традиції також вказують на практику боротьби в мастилі.[12]

Олійна боротьба в Алантіпе, Західна Фракія, Родопи, Греція

Перед поєдинками, борці змащують одне одного олією на знак рівноваги та взаємної поваги. Якщо чоловік перемагає старшого суперника, він цілує йому руку (знак поваги до старших у Туреччині).

Матчі періодично проводяться по всій Туреччині, але на початку літа близько 1000 учасників збираються на щорічний триденний турнір з киркпінару, щоб визначити, хто стане переможцем, або башпехліваном («головним борцем») Туреччини. Відомості з османських хронік і документів свідчать про те, що змагання в Киркпінарі проводяться щороку з 1362 року[4]. Книга рекордів Гіннеса визнає це найстарішим у світі спортивним змаганням, яке постійно дозволяють проводити.[5] Ігри скасовувалися лише близько 70 разів. У 1924 році їх перенесли на теперішнє місце після Балканських воєн, приблизно за 35 км з початкового місця.

За межами Туреччини проводяться деякі організовані змагання з масляної боротьби, зокрема ті, що регулюються Королівською голландською федерацією силових видів спорту (Koninklijke Nederlandse Krachtsport en Fitnessfederatie (KNKF)) в Нідерландах.

Відомі пехлівани

[ред. | ред. код]
Обмащені борці

Відомі аги

[ред. | ред. код]
  • Сулейман Шахін (1967-68)
  • Газанфер Більге (1969-70)
  • Альпер Язоглу (1991-93) •
  • Хюсейн Шахін (1995–1998) •
  • Сейфеттін Селім (2009-13) •

 • Ці аги були нагороджені золотим поясом.[13]

Пешрев

[ред. | ред. код]
Фотографія масляної боротьби у Туреччині

Найважливішим з ритуалів є peşrev, театралізований вступ до боротьби, молитва та розминка водночас. Такий ритуал існує і в інших видах турецької традиційної боротьби (наприклад, каракучак(інші мови), аба гюрешу(інші мови)), але вони набагато простіші та не мають великого символізму. На початку першева борці шикуються в ряди з головним пехліваном (башпехліваном, переможцем попередніх змагань) праворуч. Потім борці дивляться в бік Кібла; беруть праву руку суперника у свою праву руку, ліву руку суперника в свою ліву руку і слухають молитву чазґір. Тримаючи один одного за руки, вони промовляють: «Ти для мене більше ніж брат; ти мій товариш у священній війні, у боротьбі на шляху мучеництва (şehadet; шехадет). Ми як герої Алі та Селім, які стали засновниками киркпінару, ми тепер їхні представники».[14]

Кішпет

[ред. | ред. код]

Одяг борця складається лише зі шкіряних штанів нижче коліна, які називаються тур. kıspet, трансліт. кішпет, що походить від арабського слова kiswa, і відповідає мінімальному стандарту скромності мусульманських чоловіків, де одяг починається від пояса і спускається трохи нижче коліна, прикриваючи їхній аврат(інші мови). Саме слово прийшло в османську мову через перську. До 1960-х років кішпети виготовлялися зі шкіри буйволів і важили 12-13 кг. Зараз вони зазвичай виготовляються з телячої шкіри та важать близько 1,8 кг або 2,5 кг при змащенні маслом.

Правила

[ред. | ред. код]

За правилами масляної боротьби програв той борець, спина якого торкнулася землі в результаті дій суперника (що фолькльорно зветься «показати живіт зіркам»); або торкається землі обома ліктями, або ліктем і рукою Перемагає той борець, який підніме суперника і пронесе його на три кроки або покрутить навколо себе. Якщо кішпет борця стягують (оголюючи його геніталії), він також програє, хоча програш за таких обставин малоймовірний.[14]

До 1975 року тривалість кожного борцівського поєдинку була необмеженою, що було дуже незручно з організаційної точки зору змагань, оскільки поєдинки могли затягуватися на години. Зараз же боротьба обмежена 30 хвилинами у молодих категоріях і 40 хвилинами для майстрів. Переможець фінального турніру отримує звання башпехлівана та грошову винагороду. Пехліван, який перемагав три роки поспіль, нагороджується золотим поясом. Переможці, які посідають друге та третє місця, також нагороджуються, а всі пехлівани-учасники отримують «гроші на дорогу».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Oil Wrestling.
  2. ↑ YAĞLI GÜREŞ FAALİYET TAKVİMİ | TGF.
  3. ↑ Edirne Kırkpınar.
  4. ↑ а б Başaran, Fatma Nur; Guűrcűm, Banu Hatice (2011). The Yağlı Güreş Tradition in Kırkpınar and the Last Master of Kıspet -Making. Folk Life. 49 (2): 103—124. doi:10.1179/043087711X12950015416276.
  5. ↑ а б Oldest competition, Wrestling. Guinness World Records. 3 грудня 2021. Процитовано 2 липня 2022.
  6. ↑ Doychinov, Nikolay. Bulgarian oil wrestlers, known as pehlivans... Vancouver Sun.
  7. ↑ 28-Ιουλ-2005 Άρθρο στην Εφημερίδα ο Χρόνος [Архівовано 2011-11-05 у Wayback Machine.]: Στα «Χίλια» Δερίου το πρώτο επίσημο πρωτάθλημα πάλης με λάδι.
  8. ↑ 7-Αυγ-2007 Άρθρο στην εφημερίδα Ο Χρόνος [Архівовано 2011-11-05 у Wayback Machine.]: Υποτονική η προσέλευση του κόσμου στα 'Χίλια' — Πανηγύρι πάλης και ελεύθερης διακίνησης ιδεών".
  9. ↑ Λαϊκός Πολιτισμός Νομού Σερρών. Ιστοσελίδα Νομαρχιακής Αυτοδιοίκησης Σερρών. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 12 вересня 2011.
  10. ↑ 09.09.2011: Πάλη με λάδι στο οροπέδιο του Αλάν Τεπέ. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2011.
  11. ↑ Kirkpinar — All about Turkish Oilwrestling, Page 75
  12. ↑ Kirkpinar — All about Turkish Oilwrestling, Page 88
  13. ↑ Aydemir Ay Kirkpinar Oil Wrestling (тур.).
  14. ↑ а б History and actual image of oil wrestling (PDF). International Journal of Ethnosport and Traditional Games. 2 (2). 2019. doi:10.34685/HI.2020.75.15.002 (неактивний 2024-04-01).{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із неактивним DOI станом на квітень 2024 (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боротьба_в_олії&oldid=42632464