Бостон Брюїнс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бостон Брюїнс
Бостон Брюїнс
Ліга Національна хокейна ліга
Конференція Східна
Дивізіон Північно-східний
Заснована 1924
Історія Бостон Брюїнс
1924—зараз
Домашня арена Ті-Ді гарден
Місто Бостон, Массачусетс
Кольори Чорний і золотавий
Власник(и) Flag of the United States.svg Джеремі Джакобс
Головний менеджер Flag of Canada.svg Дон Суїні
Головний тренер Flag of Canada.svg Клод Жульєн
Капітан Flag of Slovakia.svg Здено Хара
Переможці Кубку Стенлі 1928—29, 1938—39, 1940—41, 1969—70, 1971—72, 20102011.
Переможці конференції 1987—88, 1989—90, 20102011.
Переможці дивізіону 1927—28, 1928—29, 1929—30, 1930—31, 1932—33, 1934—35, 1937—38, 1970—71, 1971—72, 1973—74, 1975—76, 1976—77, 1977—78, 1978—79, 1982—83, 1983—84, 1989—90, 1990—91, 1992—93, 2001—02, 20032004, 20082009, 20102011.

«Бо́стон Брю́їнс» (англ. Boston Bruins) — заснована у 1924 професіональна хокейна команда міста Бостон у штаті Массачусетс.
Команда — член Північно-східого дивізіону, Східної Конференції, Національної хокейної ліги.

Домашнім полем для «Бостон Брюїнс» є Ті-Ді гарден. «Брюїнс» 6 разів вигравали хокейний трофей Кубок Стенлі: у сезонах 1928—1929, 1938—1939, 1940—1941, 1969—1970, 1971—1972, 2010—2011.

Історія[ред.ред. код]

Команда дебютувала у сезоні 24/25 років. «Бостон Брюїнс» була єдиною командою з США та шести перших команд НХЛ. Генеральним менеджером і тренером команди став Арт Росс, з яким власник «Брюїнс», мільйонер Чарльз Адамс, познайомився під час свого вояжу до Канади в пошуках гравців.

У свій перший сезон «Брюїнс» міцно зайняли останнє місце в лізі, набравши лише 12 очок у 30 іграх. Результати команди покращилися в наступному році, але не настільки, щоб вона пробилася в плей-оф. Величезна популярність хокею в Бостоні переконала Адамса витратити 50 000 доларів на нових гравців перед сезоном 26/27 років. Одним з новачків став легендарний захисник Едді Шор. Команда відразу виявилася в числі претендентів на перемогу в Кубку Стенлі, пробилася до фіналу, але поступилася «Оттаві».

Успіх прийшов до «Брюїнс» через два сезони, в 1929 році. Завдяки виключній грі воротаря Сесіла «Тайни» Томпсона, що закінчив плей-оф із середнім показником 0,60 шайби за гру, Бостон виграв свій перший Кубок Стенлі, перегравши у фіналі «Нью-Йорк Рейнджерс» у двох матчах.

У 30-х роках команду лихоманило. Вона п'ять разів протягом дев'яти років займала перше місце в американському дивізіоні, і в той же час двічі на 4 місці, що не давало навіть права на участь в плей-оф.

Друга перемога «Брюїнс» в Кубку Стенлі в 1939 році знову пов'язана з блискучою грою воротаря, цього разу «Містера Зеро» Френк Брімсека. Великий внесок вніс і нападник Крейда Хілл, який закинув 3 переможні шайби і всі в овертаймі в серії проти «Нью-Йорк Рейнджерс» у півфіналі плей-оф. За це він і отримав своє прізвисько «Sudden Death» — «Раптова смерть». У фіналі «Бостон» розправився з «Торонто» в п'яти іграх.

Незважаючи на від'їзд з «Бостона» в «Нью-Йорк Амеріканс» Едді Шора, «Брюїнс» залишилися в лідерах ліги, багато в чому завдяки воротарю Брімсеку і нападникам Мілту Шмідту, Боббі Бауеру, Вуді Дюмарту і Біллу Коулі. У 1941 році клуб виграв свій третій Кубок Стенлі, в суху перегравши у фіналі «Детройт».

Очікувалося, що ця команда буде залишатися серед лідерів ліги на довгі роки, але втрутилася Друга Світова війна. Брімсек, Шмідт, Бауер та Дюмарт покинули команду і записалися на військову службу. Після цього «Брюїнс» стрімко покотився вниз в турнірній таблиці НХЛ, хоча й доходили до фіналу Кубка Стенлі в 1943 році. Навіть повернення всіх чотирьох ветеранів після закінчення війни не допомогло команді повернути лідируючі позиції.

У 50-ті роки «Брюїнс» міцно облаштувалися в середняках ліги, всього двічі не виходили в плей-оф, і три рази були в одному кроці від Кубка Стенлі, програючи фінали в 1953, 1957 та в 1958 роках. В той час легендарна трійка канадських українців «Uke-line» — Вік Стасюк, Бронко Хорват й Джонні Буцик — від 1956 до 1960 року захищала кольори команди.

Перші вісім років 60-х стали найбільш жахливими в історії клубу. З сезону 59/60 років по сезон 66/67 років «Брюїнс» жодного разу не потрапляли в плей-оф, і шість разів фінішували останніми в регулярних чемпіонатах.

У сезоні 66/67 у складі бостонців дебютував 18-річний захисник Боббі Орр, за яким «Брюїнс» ретельно стежили з 12-річного віку, Боббі став найкращим новачком ліги. В тому ж сезоні тренером став 37-річний Гаррі Сінден, а на наступний рік, в результаті обміну з «Чикаго», в команді з'явився Філ Еспозіто, і «Брюїнс» «прокинулися».

У 1970 році, під проводом Орра та Еспозіто, «Бостон Брюїнс» завоював свій четвертий Кубок Стенлі і перший за 29 років, обігравши в фіналі «Сент-Луїс Блюз» в 4-х іграх. У 1971 році команда фінішувала зі своїм найкращим показником в регулярному чемпіонаті - 121 очко, але зазнала поразки від «Монреаля» у чвертьфіналі плей-оф. «Брюїнс» повернули собі Кубок Стенлі в 1972 році, перемігши цього разу у фіналі «Нью-Йорк Рейнджерс», і знову найкращими в складі бостонців були Орр і Еспозіто.

Як і на початку 40-х років, в 70-х команду, здавалося, чекало велике майбутнє, але створення Всесвітньої Хокейної Асоціації в 1972 році перекреслила ці плани. Відразу три провідних гравця команди - Чіверс, Сандерсон і Грін, отримавши великі контракти, пішли в нову лігу. Травма Еспозіто залишила «Бостон» без головного снайпера, і «Рейнджерс» легко розправилися з «Брюїнс» в першому раунді плей-оф 1973 року.

У сезоні 73/74 «Бостону» вдалося прийти до тями після втрат і поразок, набрати 113 очок у регулярному чемпіонаті, вийти в фінал Кубка Стенлі, але програти там в 6 матчах «Філадельфії».

Після проваленого наступного сезону, коли «Брюїнс» вибули з плей-оф в першому раунді, Філ Еспозіто був обмінений в «Нью-Йорк Рейнджерс». Через рік, влітку 76-го, Боббі Орр підписав контракт з «Чикаго». Однак «Бостон» не втратив свого місця серед лідерів НХЛ. З 1975/76 по 1979/80 року команда в п'яти сезони поспіль набирала понад 100 очок у регулярному чемпіонаті і двічі доходили до фіналу Кубка Стенлі, основним воротарем клубу в цей час був канадець Жиль Жильбер. Головна заслуга в успіхах тих років належить тренеру Дону Черрі, який зумів створити боєздатний колектив без присутності в складі «Бостона» суперзірок.

У 80-ті роки в команді дебютували захисник Рей Бурк і нападник Кем Нілі. З того часу до середини 90-х років багато в чому через іх гру команда стабільно грала в регулярних чемпіонатах, постійно домагалася права виступати в плей-оф і двічі, в 1988 і в 1990 роках, доходила до фіналу, але обидва рази поступалася «Едмонтон Ойлерс».

У сезоні 96/97, недобрав відразу 30 очок у порівнянні з попереднім сезоном, «Брюїнс» вперше з 1967 року не потрапив у плей-оф, і на посаду старшого тренера був запрошений Пет Бернс. Новий тренер, маючи у своєму розпорядженні найкращого новачка НХЛ 1998 року Сергія Самсонова, значно поліпшив гру воротаря Байрона Дафо і вже наступного року повернув команду в розіграш Кубка Стенлі.

Сезон 1999/2000. «Брюїнс» ще за місяць до кінця чемпіонату втратив практично всі шанси пробитися в плей-оф. Сезон, що почався з розбіжностей між нападником Дмитром Христичем і генеральним менеджером Гаррі Сінденом, в результаті якого українець, один з провідних бомбардирів команди, опинився в «Торонто», завершився обміном улюбленця вболівальників Рея Бурка в «Колорадо Аваланш». Темною плямою лягла на «Брюїнс» дискваліфікація захисника Марті Мак-Сорлі на 22 гри за удар ключкою по голові гравця з «Ванкувер Канакс» Дональда Брашира. Обнадійливою новиною стала стабільна гра нападника Джо Торнтона новачка клубу.

На початку 2000-х років у «Брюїнс» досить часто змінювалися тренери, але результат залишався незмінним - у боротьбі за Кубок Стенлі команда вибуває з боротьби вже на першому етапі.

У сезоні 2005/06 ситуація значно погіршилася. З-за невиразною гри команди по ходу чемпіонату, генеральний менеджер Майк О'Коннелл явно погарячкував, обмінявши в інши клуби сьогодення і майбутнє команди - Джо Торнтона та Сергія Самсонова. «Брюїнс» закінчили сезон на загальному 26-му місці, а О'Коннелл був звільнений зі свого посту.

У сезоні 2008 року «Брюїнс» зіграв стабільно та вийшов до плей-оф, де поступився «Монреаль Канадієнс».

Після повільного старту в сезоні 2008-09, «Брюїнс» виграв сімнадцять своїх наступних з двадцяти, маючи найкращий результат у Східній конференції і вихід до плей-оф вп'яте за останні дев'ять років. Після перемоги над «канадієнс» у чотирьох матчах, бостонці програли у семи іграх «Гаррікейнс» у півфіналі конференції.

У сезоні 2009-10 «Брюїнс» програли в семи іграх «Філадельфія Флайєрс» в півфіналі конференції. Бостон вів в серії з рахунком 3-0 але програв 4 наступних матчі.

У сезоні 2010-11 1 січня 2010 року «Брюїнс» виграв Зимову класику-2010 у «Філадельфія Флайєрс» з рахунком 2-1. У першому раунді плей-оф вони перемогли «Монреаль Канадієнс» у 7 іграх. 6 травня 2011 після перемоги над «Філадельфія Флайєрс» у чотирьох матчах Бостон вперше з 1992 року вийшов до фіналу Східної конференції, де переміг «Тампу Бей Лайтнінг» у 7 іграх. У вирішальному сьомому матчі фіналу «Брюїнс» в гостях здолали «Ванкувер», який вів в серії з рахунком 2-0 і 3-2, але утримати переваги так і не зміг і «Брюїнс» вперше з 1972 року став володарем Кубка Стенлі.

Статистика[ред.ред. код]

Сезон Г +В=Н-П Ш О Плей-оф
1924-25 30 +6=0-24 49:119 12 в плей-оф не грали
1925-26 36 +17=4-15 92:85 38 в плей-оф не грали
1926-27 44 +21=3-20 97:89 45 програли в финалі Кубку Стенлі
1927-28 44 +20=11-13 77:70 51 проиграли в другому раунді
1928-29 44 +26=5-13 89:52 51 виграли Кубок Стенлі
1929-30 44 +38=1-5 179:98 77 програли в финалі Кубку Стенлі
1930-31 44 +28=6-10 143:90 62 програли в першому раунді
1931-32 48 +15=12-21 122:117 42 в плей-оф не грали
1932-33 48 +25=8-15 124:88 58 програли в першому раунді
1933-34 48 +18=5-25 111:130 41 в плей-оф не грали
1934-35 48 +26=6-16 129:112 58 програли в першому раунді
1935-36 48 +22=6-20 92:83 50 програли в першому раунді
1936-37 48 +23=7-18 120:110 53 програли в першому раунді
1937-38 48 +30=7-11 142:89 67 програли в першому раунді
1938-39 48 +36=2-10 156:76 74 виграли Кубок Стенлі
1939-40 48 +31=5-12 170:98 67 програли в першому раунді
1940-41 48 +27=13-8 168:102 67 виграли Кубок Стенлі
1941-42 48 +25=6-17 160:118 56 проиграли в другому раунді
1942-43 50 +24=9-17 195:176 57 програли в фіналі Кубка Стенлі
1943-44 50 +19=5-26 223:268 43 в плей-оф не грали
1944-45 50 +16=4-30 179:219 36 програли в першому раунді
1945-46 50 +24=8-18 167:156 56 програли в фіналі Кубка Стенлі
1946-47 60 +26=11-23 190:175 63 програли в першому раунді
1947-48 60 +23=13-24 167:168 59 програли в першому раунді
1948-49 60 +29=8-23 178:163 66 програли в першому раунді
1949-50 70 +22=16-32 198:228 60 в плей-оф не грали
1950-51 70 +22=18-30 178:197 62 програли в першому раунді
1951-52 70 +25=16-29 162:176 66 проиграли в другому раунді
1952-53 70 +28=13-29 152:172 69 програли в фіналі Кубка Стенлі
1953-54 70 +32=10-28 177:181 74 програли в першому раунді
1954-55 70 +23=21-26 169:188 67 програли в першому раунді
1955-56 70 +23=13-34 147:185 59 в плей-оф не грали
1956-57 70 +34=12-24 195:174 80 програли в фіналі Кубка Стенлі
1957-58 70 +27=15-28 199:194 69 програли в фіналі Кубка Стенлі
1958-59 70 +32=9-29 205:215 73 програли в першому раунді
1959-60 70 +28=8-34 220:241 64 в плей-оф не грали
1960-61 70 +15=13-42 176:254 43 в плей-оф не грали
1961-62 70 +15=8-47 177:306 38 в плей-оф не грали
1962-63 70 +14=17-39 198:281 45 в плей-оф не грали
1963-64 70 +18=12-40 170:212 48 в плей-оф не грали
1964-65 70 +21=6-43 166:253 48 в плей-оф не грали
1965-66 70 +21=6-43 174:275 48 в плей-оф не грали
1966-67 70 +17=10-43 182:253 44 в плей-оф не грали
1967-68 74 +37=10-27 259:216 84 програли в першому раунді
1968-69 76 +42=16-18 303:221 100 проиграли в другому раунді
1969-70 76 +40=19-17 277:216 99 виграли Кубок Стенлі
1970-71 78 +57=7-14 399:207 121 програли в першому раунді
1971-72 78 +54=11-13 330:204 119 виграли Кубок Стенлі
1972-73 78 +51=5-22 330:235 107 програли в першому раунді
1973-74 78 +52=9-17 349:221 113 програли в фіналі Кубка Стенлі
1974-75 80 +40=14-26 345:245 94 програли в першому раунді
1975-76 80 +48=17-15 313:237 113 програли в третьому раунді
1976-77 80 +49=8-23 312:240 106 програли в фіналі Кубка Стенлі
1977-78 80 +51=11-18 333:218 113 програли в фіналі Кубка Стенлі
1978-79 80 +43=14-23 316:270 100 програли в третьому раунді
1979-80 80 +46=13-21 310:234 105 проиграли в другому раунді
1980-81 80 +37=13-30 316:272 87 програли в першому раунді
1981-82 80 +43=10-27 323:285 96 проиграли в другому раунді
1982-83 80 +50=10-20 327:228 110 програли в третьому раунді
1983-84 80 +49=6-25 336:261 104 програли в першому раунді
1984-85 80 +36=10-34 303:287 82 програли в першому раунді
1985-86 80 +37=12-31 311:288 86 програли в першому раунді
1986-87 80 +39=7-34 301:276 85 програли в першому раунді
1987-88 80 +44=6-30 300:251 94 програли в фіналі Кубка Стенлі
1988-89 80 +37=14-29 289:256 88 проиграли в другому раунді
1989-90 80 +46=9-25 289:232 101 програли в фіналі Кубка Стенлі
1990-91 80 +44=12-24 299:264 100 програли в третьому раунді
1991-92 80 +36=12-32 270:275 84 програли в третьому раунді
1992-93 84 +51=7-26 332:268 109 програли в першому раунді
1993-94 84 +42=13-29 289:252 97 проиграли в другому раунді
1994-95 48 +27=3-18 150:127 57 програли в першому раунді
1995-96 82 +40=11-31 282:269 91 програли в першому раунді
1996-97 82 +26=9-47 234:300 61 в плей-оф не грали
1997-98 82 +39=13-30 221:194 91 програли в першому раунді
1998-99 82 +39=13-30 214:181 91 програли в другому раунді
1999-00 82 +24=19-39 210:248
2000-01 82 +36=8-38 227:249 88(8) в плей-оф не грали
2001-02 82 +43=6-33 236:201 101(9) програли в першому раунді
2002-03 82 +36=11-35 245:237 87(4) програли в першому раунді
2003-04 82 +41=15-26 209:188 104(7) програли в першому раунді
2004-05 сезон не проводився
2005-06 82 +29 -37 =16 230:266 74 в плей-оф не грали
2006-07 82 +35 -41 =6 235:286 76 в плей-оф не грали
2007-08 82 +41 -29 =12 212:222 94 програли в першому раунді
2008-09 82 +53 -19 =10 274:196 116 програли в другому раунді
2009-10 82 +39 -30 =13 206:200 91 програли в другому раунді
2010-11 82 +46 −25 =11 246:195 103 виграли Кубок Стенлі
2011-12 82 +49 −28 =4 269:202 102 програли в першому раунді

*В дужках вказано кількість очок отриманих командою за поразки в овертаймі

Гравці[ред.ред. код]

Номери, що не використовують[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]