Ботар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ботар
Країна Україна Україна
Область Закарпатська
Район/міськрада Виноградівський
Рада/громада Неветленфолівська сільська рада
Код КОАТУУ 2121282402
Основні дані
Засноване 1216
Населення 924
Площа 2.802 км²
Густота населення 330 осіб/км²
Поштовий індекс 90365
Телефонний код +380 3141
Географічні дані
Географічні координати 48°01′35″ пн. ш. 22°58′13″ сх. д. / 48.02639° пн. ш. 22.97028° сх. д. / 48.02639; 22.97028Координати: 48°01′35″ пн. ш. 22°58′13″ сх. д. / 48.02639° пн. ш. 22.97028° сх. д. / 48.02639; 22.97028
Середня висота
над рівнем моря
122 м
Відстань до
обласного центру
105 км
Відстань до
районного центру
31 км
Найближча залізнична станція Дяково
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради 90365, с. Неветленфолу, вул. Фогодо, 36; тел. 46-7-22
Сільський голова Оросі Йосип Павлович
Карта
Ботар. Карта розташування: Україна
Ботар
Ботар
Ботар. Карта розташування: Закарпатська область
Ботар
Ботар

Бота́р — село в Україні, у Виноградівському районі Закарпатської області. Відстань до обласного центру становить 105 км, до райцентру становить 31 км[1], що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Дяково становить 4 км.

Населення[ред. | ред. код]

У ХІІІ столітті тут мешкало 950 осіб, серед яких переважало угорське населення 770 осіб (80%).

1910 року чисельність населення складала 540 осіб, переважно угорці.

За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року чисельність населення за національною ознакою склала:

  • угорці - 890 осіб (96,32 %);
  • українці - 29 осіб (3,14 %);
  • інші - 5 осіб (0,54 %).

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про містечко Батар датується 1216 роком.

У XVI столітті містечко перебувало у володінні родин Ветеші, Перені та Дьюлаі.

Ботар зазнав значних руйнувань та втрат серед місцевого населення під час монголо-татарської навали 1241 року та через численні напади османського та татарського війська у 1717 році.

Після 1717 року в селі оселилися русини.

Згідно з рішенням Закарпатської обласної Ради від 18 лютого 1997 року «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої області» було повернено історичні назви багатьом населеним пунктам Виноградівського району, у тому числі й селу Братово повернуто історичну назву - Ботар[2].

Освіта[ред. | ред. код]

У селі працює Ботарська загальоосвітня школа I ступіню (директор Данич Марія Петрівна) з угорською мовою навчання[3], а для найменших мешканців села працює дошкільний навчальний заклад[4].

Всі культурні заходи проходять в сільському Будинку культури, де щодня працює бібліотека.

Сільська бібліотека[ред. | ред. код]

Сільська бібліотека, що на початках свого існування відома як хата-читальня, заснована 1949 року у приватній оселі Лайоша Клана. Це була невеличка кімнатка з однією книжковою полицею.

1952 року, у новозбудованому приміщенні сільського клубу, відчинила свої двері перша місцева бібліотека, завідувачем якої стала Ешпан Ганна Олексіївна.

За весь час свого існування бібліотека неодноразово нагороджувалася грамотами та подяками. Так, у 1977 році бібліотека зайняла ІІІ місце серед бібліотечних установ району у соціалістичному змаганні за кращу постановку культурноосвітньої роботи. Цього ж року бібліотека отримала атестаційне свідоцтво яке підтверджувало, що бібліотека села Братове Виноградівського району відповідає званню «Культурно-освітня установа відмінної роботи».

Бібліотека брала активну участь в організації та проведенні різноманітних масових заходів, як у селі та й у районному центрі.

Від 1992 року завідувачем бібліотеки—філії с. Ботар працює Гергель Терезія Юріївна. У 2007 році, завдяки виграному гранту, бібліотека отрималала ксерокопіровальний апарат, а 2009 року — офісний комп’ютер з підключенням до Інтернету.

Книжковий фонд бібліотеки на сьогоднішній час становить 4812 примірників та обслуговує 500 користувачів[5].

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Культові споруди[ред. | ред. код]

  • Колись в селі існувала середньовічна римсько-католицька церква, якою після Реформації користувалися місцеві протестанти. У ХІХ столітті протестантська церква занепала і з часом зникла. До наших часів не зберіглася.
  • Православна церква була збудована у ХІХ столітті.

Музеї[ред. | ред. код]

У Ботарі діє перший в Україні та взагалом у Східній Європі музей леквару (вул. Петефі, 2).

Примітки[ред. | ред. код]