Пийтерфолво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пийтерфолво
с. Пийтерфолво. Реформістська церква
с. Пийтерфолво. Реформістська церква
Країна Україна Україна
Область Закарпатська
Район/міськрада Виноградівський
Рада/громада Пийтерфолвівська сільська рада
Код КОАТУУ 2121284101
Основні дані
Засноване 1500
Населення 2016
Площа 9,155 км²
Густота населення 0,22 осіб/км²
Поштовий індекс 90354
Телефонний код +380 3143
Географічні дані
Географічні координати 48°03′42″ пн. ш. 22°56′03″ сх. д. / 48.06167° пн. ш. 22.93417° сх. д. / 48.06167; 22.93417Координати: 48°03′42″ пн. ш. 22°56′03″ сх. д. / 48.06167° пн. ш. 22.93417° сх. д. / 48.06167; 22.93417
Середня висота
над рівнем моря
120 м
Відстань до
обласного центру
95 км
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Вилок, Дяково
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 90354, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, с. Пийтерфолво, вул. Раковці, 137; тел. 32-3-38
Карта
Пийтерфолво. Карта розташування: Україна
Пийтерфолво
Пийтерфолво
Пийтерфолво. Карта розташування: Закарпатська область
Пийтерфолво
Пийтерфолво
Мапа

Пийтерфолво у Вікісховищі?

Пийтерфолво (угор. Tiszapéterfalva) — село в Україні, у Виноградівському районі Закарпатської області. Відстань до обласного центру становить 95 км, до райцентру становить 25 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчих залізничних станцій Вилок та Дяково становить 10 км.

Село є адміністративним центром Пийтерфолвівської сільської ради, якій підпорядковані села Пийтерфолво, Тисобикень, Форголань. Чисельність населення становить 2016 осіб.

Топоніми[ред. | ред. код]

Свою назву село отримало у XVIII ст.. За легендою угорський король Андре подарував своєму феодалу маєток. Той розділив його між своїми синами — одного звали Петром (село назвали Пийтерфолво, що з угорської перекладається, як «село Петра»), а другому дісталася земля, де росло багато бобів (село назвали Тисобикень або ж «Бобове»).

Історія[ред. | ред. код]

У радянські часи головною родзинкою села був парк атракціонів або ж луна-парк, збудований за часів розквіту місцевого колгоспу-мільйонера «Прикордонник», що об´єднав п´ять навколишніх сіл та був на той час потужною агропромисловою корпорацією.

Село також відоме своєю великою картинною галереєю. Голова колгоспу, Герой Соціалістичної праці Антонін Біров, будучи депутатом Верховної Ради УРСР шести скликань та побувавши неодноразово за кордоном, зокрема, у Великій Британії та США, вирішив піднімати культурний рівень селян та у 1986 р. заснував в тодішному Петрово художню галерею. Для створення цього закладу культури запросив на пленер видатних закарпатських художників. Саме портрети місцевих передовиків праці стали першими експонатами новоствореної галереї. Протягом декількох років колекція поповнювалася, й нині вона налічує близько 200 робіт відомих закарпатських митців - Антона Кашшая, Василя Габди, Володимира Приходька, Василя Скакандія, Володимира Микити та багатьох інших, що зберігаються у палаці колишнього міністра сільського господарства Австро-Угорщини Ендре Дьордя[1].

Нині галерея (директор Іда Борбель) є другою в області за кількістю зібраних картин та поповнює свій художній фонд, переважно, за рахунок щорічних пленерів. Були також значні втрати: через пограбування галереї 2002 р., зникло декілька найцінніших картин, зокрема, роботи Йосипа Бокшая. Протягом 2009-2010 рр. коштом благодійних організацій Угорщини у палаці проведено капітальний ремонт, а саме приміщення галереї обладнано сигналізацією. Урочистості з нагоди завершення ремонтних робіт відбулися у квітні 2010 року, відзначившись виставкою творів мукачівського скульптора Петера Матли[2].

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Культові споруди[ред. | ред. код]

  • Реформістська церква збудована у 1700-х роках.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

  • палац Ендре Дьордя (угор. György Endre-kastéi) — двоповерхова вілла з вежею, що збудована в 1896 р. для резиденції колишнього міністра сільського господарства Австро-Угорщини, члена Академії Наук Угорщини, науковця Ендре Дьордя. Його власник згодом продав палац місцевому заможному єврею. 1944 р. в приміщенні розташувалася прикордонна комендатура, за кілька років колишній палац віддали під школу, а у 1960-х р. перетворили на гуртожиток для молодих спеціалістів. Від 1986 р. в палаці діє картинна галерея.

Меморіали, пам'ятники[ред. | ред. код]

Культура[ред. | ред. код]

Фольклорний гурт «Кокош бондо» з Пийтерфолво є активним учасником музичної частини щорічного Всеукраїнського ярмарку органічних продуктів, що проходить у Києві[3], фестивалю мисливців у виноградівському Перехресті[4] та інших культурних заходах.

Спорт[ред. | ред. код]

У 1980-х рр. база сільського стадіону дозволяла проводити серйозні змагання, зокрема у тодішньому Петрово проходила всеукраїнська спартакіада фізкультурно-спортивного товариства «Колос», а місцева жіноча команда пробилася у фінал всесоюзної першості з хокею на траві, що проходив в Алма-Аті[5].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Мешкали, працювали[ред. | ред. код]

  • Антонін Біров — український радянський діяч, Герой Соціалістичної Праці. Депутат Верховної Ради УРСР 6-11-го скликань.
  • Ендре Дьордь (18.03.1848, м. Хуст — 15.01.1927, м. Будапешт) - угорський політик, науковець, міністр сільського господарства Австро-Угорщини, член Академії Наук Угорщини (1879-1919).
  • Жигмонд Моріц — визначний угорський письменник, соціальний реаліст.
  • Бела Барток — угорський композитор, піаніст, музикознавець-фольклорист.
  • Едгар Балог (7.09.1906, м. Тімішоара, Румунія — 19.06.1996, м. Клуж-Напока, Румунія) — угорський публіцист, головний редактор, професор та ректор університету.

Примітки[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]