Координати: 48°00′46.6″ пн. ш. 23°00′29.5″ сх. д. / 48.01294° пн. ш. 23.00819° сх. д. / 48.01294; 23.00819
Очікує на перевірку

Дяково (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Дяково

Королево — Дяково
Львівська залізниця
Ужгородська дирекція
с. Неветленфолу

48°00′46.6″ пн. ш. 23°00′29.5″ сх. д. / 48.01294° пн. ш. 23.00819° сх. д. / 48.01294; 23.00819
Рік відкриття 1872 (152 роки)
Попередня назва Неветленфолу
Тип проміжна
Колій 7
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Вулиця Залізнична
Відстань до Києва, км 911
Відстань до Львова, км 342
Відстань до Ужгорода, км 125
Відстань до Чопа, км 103
Код станції 384812-384901 ?
Код «Експрес-3» 2218626 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Супутні послуги Пасажирські перевезення
Мапа
Дяково. Карта розташування: Закарпатська область
Дяково
Дяково

Дя́ково (колишня назва Неветленфолу) — прикордонна проміжна залізнична станція Ужгородської дирекції Львівської залізниці на неелектрифікованій лінії Королево — Дяково між станціями Чорнотисів (7 км) та прикордонною станцією Галмеу (5 км, Румунські залізниці). Розташована в селі Неветленфолу Виноградівського району Закарпатської області

На станції діє прикордонний однойменний пункт контролю.

Історія

[ред. | ред. код]

Станція відкрита у 1872 році у складі залізниці Королево — Сату-Маре — Дебрецен під первмнною назвою Неветленфолу.

Дільниця Халмеу / Дяково — Батьово — Королево — Чоп — Чєрна-над-Тисою є комбінованою і здатна пропускати поїзди двох різної ширини колій — 1520 мм та 1435 мм. Це дозволяє організувати безперебійне перевезення вантажів із Румунії до Словаччини і далі до Європи без задіювання перевантажувальних терміналів та заміни вагонних візків.

На етапі будівництва дільниця Халмеу / Дяково — Батьово — Королево — {{ст.|Чоп} / Чєрна-над-Тисою будувалася під стандартну ширину колії 1435 мм. Після Другої світової війни, коли Закарпаття було приєднано до складу СРСР, в більшості своїй євроколія була пербудована, але на зазначеній ділянці вона збереглася, а вздовж неї паралельно була прокладена колія 1520 мм. За часів «холодної війни» цією залізницею здійснювалося перевезення вугілля з Румунії до Чехословаччину. Нині вантажні перевезення цією залізницею практично не здійснюються.

У 1996—1997 роках євроколією курсував швидкий поїзд сполученням Краків — Констанца, маршрут якого пролягав через територію чотирьох держав — Польщі, України (здійснював зупинки на станціях Дяково, Королево та Чоп), Словаччини та Румунії.

У травні 2017 року відбулися перемовини між українською делегацією та румунською сторонами, за участю представників Міністерства інфраструктури України з представниками Мініністерства транспорту та МЗС Румунії і України. Українська сторона запропонувала Словаччині й Румунії відновити перевезення вантажів з однієї країни в іншу через Закарпатську область, використовуючи при цьому комбіновану залізницю Халмеу / Дяково —Батьово — Королево — Чоп / Чєрна-над-Тисою[1].

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

Пасажирський рух здійснюється дизель-поїздами до станцій Батьово, Дяково, Королево та Солотвино І. Рух поїздів далекого сполучення по станції відсутній. Для дизель-поїздів станція є кінцевою, пасажирський рух у напрямку Румунії відсутній.

Рух приміських поїздів по станції Дяково
Маршрут сполучення Періодичність курсування
6572 Дяково — Солотвино І Скасований
6573 Королево — Дяково Скасований
6574 Дяково — Солотвино І Щоденно
6582/6581 Батьово — Королево Щоденно

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Україна має намір запустити вантажний залізничний коридор з Румунії до Словаччини через Закарпаття. cfts.org.ua. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 23 травня 2017. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]