Бразильський експедиційний корпус
| Бразильський експедиційний корпус порт. Força Expedicionária Brasileira (FEB) | |
|---|---|
 Нашивка FEB | |
| На службі | 1943–1945 |
| Країна |
 Бразилія |
| Вид | Четвертий корпус п'ятої армії США |
| Тип | Експедиційні війська |
| Чисельність | 1 дивізія та 1 авіаційне угрупування (25 334 чол.) |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Маскареньяс ді Морайс |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Бразильський експедиційний корпус (порт. Força Expedicionária Brasileira, скорочено FEB) — військове формування бразильських експедиційних військ, створене для участі в бойових діях на Средиземноморському театрі Другої світової війни. Відрядивши свої війська до Європи, Бразилія стала єдиною країною Латинської Америки, що взяла безпосередню участь у бойових діях Другої світової війни.
Передісторія[ред. | ред. код]
Одразу після початку Другої світової війни Бразилія оголосила про свій нейтралітет[1]. Ситуація почала змінюватись після вступу до війни Сполучених Штатів на боці союзників. Економічні зв'язки Бразилії та США були міцними, й тому 26 вересня 1940 року уряд Жетулью Варгаса зробив заяву про те, що в разі агресії Німеччини Бразилія пристане на бік Америки.
У січні 1942 року Бразилія розірвала дипломатичні відносини з країнами нацистського блоку та припинила всі торгові зв'язки з ними. Після цього німці почали топити бразильські судна й відрядили до берегів Бразилії десять підводних човнів[2]. У серпні 1942, після торпедування німецькими човнами бразильських цивільних суден, у багатьох містах країни відбулись антифашистські мітинги й демонстрації[3]. 22 серпня Бразилія оголосила країнам Осі війну.
Створення корпусу[ред. | ред. код]
28 січня 1943 року в бразильському місті Натал відбулась зустріч між президентами США та Бразилії Франкліном Рузвельтом і Жетулью Варгасом. Під час зустрічі Варгас запропонував задіяти бразильську армію у бойових діях в Європі. За задумом уряду Бразилії, який плекав ідею перерозподілу колоній на свою користь, більш дієва участь у війні згодом дозволить більш дієво брати участь у влаштуванні повоєнного ладу. Окрім того, Варгас розраховував на допомогу США у проведенні індустріалізації. Рузвельт підтримав ініціативу Бразилії.
Первинно бразильські військовики передбачали формування у складі експедиційного корпусу трьох-чотирьох дивізій (близько 100 тисяч чоловік). Однак пізніше вони стикнулись із труднощами з мобілізацією, озброєнням і транспортуванням та зрештою зупинились тільки на одній піхотній дивізії (25 тисяч чоловік)[2]. Окрім того, до складу корпусу увійшла одне авіаційне угрупування. В червні 1944 почалась відправка бразильських військ на фронт.
Прибуття на фронт[ред. | ред. код]
Перший загін Бразильського експедиційного корпусу (5800 чоловік) прибув до Неаполя 30 червня 1944 року. Загальна чисельність корпусу до травня 1945 року сягнула 25334 чоловік[4].
Бразильці частково компенсували американські та французькі війська, які у червні були виведені з Італії для участі в операції «Драгун» на півдні Франції[5].
Бойові дії[ред. | ред. код]
Бразильська дивізія увійшла до складу четвертого корпусу п'ятої армії США та воювала на італійському фронті з вересня 1944 й до капітуляції німецьких військ в Італії у квітні 1945 року[1]. Бразильці брали участь у прориві Готської лінії та Північно-Італійській операції.
2 травня 1945 року Бразильському експедиційному корпусу вдалось розгромити німецько-італійську армію в Лігурії та звільнити місто Турин[4][6].
Наслідки[ред. | ред. код]
За період участі у бойових діях бразильці взяли у полон 20573 німців. Втрати самого корпусу склали убитими 457, пораненими — 2722 чоловіки[4].
Пізніше, багато з офіцерів, хто повернувся з переможної кампанії в Італії, взяли активну участь у військовому перевороті під керівництвом Еуріку Дутри, в результаті якого було ліквідовано режим Варгаса[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Строганов. Новітня історія країн Латинської Америки. — Москва : Высшая школа, 1995. — 415 с. — ISBN 5-06-002830-5.
- ↑ а б Френк Д. Маккенн, «Бразилія і Друга світова війна: забутий союзник». [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Джоел Волф. Жінки, які працюють, чоловіки, які працюють: Сан-Паулу та підйом бразильського промислового робочого класу, 1900-1955 = Working women, working men: São Paulo and the rise of Brazil's industrial working class, 1900-1955. — Дьюк Юніверсіті Прес, 1993.(англ.)
- ↑ а б в г Навколо світу. Історія Бразилії. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 7 листопада 2012.
- ↑ Clark, Calculated Risk
- ↑ Bohmler, Rudolf, Monte Cassino, Chapter XI