Країни Осі

     Антигітлерівська коаліція (та їхні колонії)
     Країни, що приєдналися до коаліції після атаки на Перл-Гарбор
     Країни Осі (їхні колонії та/або союзники, сторони що вели спільні бойові дії)
     Нейтральні

Країни осі^[1], Нації осі, Об'єднання осі, Країни фашистського альянсу, гітлерівська коаліція — об'єднання країн в часи Другої світової війни.

Три головні країни — елементи вісі: націонал-соціалістичний Третій Рейх, фашистська Італія та Японська імперія («Вісь Рим-Берлін-Токіо») були членами військового союзу Троїстого пакту (англ. Tripartite Pact) підписаного в серпні 1940 року, що офіційно заснували Об'єднання Вісі. Під час найбільшого підйому пакту його країни-члени домінували над значною частиною Європи, Північної та Східної Африки, Далекого Сходу, Південно-Східної Азії й Океанії^[2].

Початок[ред. | ред. код]

Докладніше: Троїстий пакт

Термін «вісь», як вважають, першим застосував прем'єр-міністр Угорщини Дюла Гембеш, який відстоював союз Німеччини, Угорщини та Італії й був посередником між Німеччиною й Італією задля зменшення протиріч між ними, задля досягнення цього союзу^[3]. Передчасна смерть Гомбоша у 1936 році при проведенні переговорів з Німеччиною в Мюнхені та зайняття його посади нефашистом припинило початкове притягнення Угорщини до триполярної осі, але зменшило протиріччя між Італією та Німеччиною, що вело до створення двополярної осі^[3].

В листопаді 1936 року, термін «вісь» розпочав офіційно використовувати італійський диктатор Беніто Муссоліні, коли він говорив про вісь Рим—Берлін посилаючись на угоду між Німеччиною й Італією від 25 жовтня 1936 року. Муссоліні оголосив, що ці дві держави формують «Вісь», навколо якої інші держави Європи та світу мали б обертатись. Ця угода була підписана під час Другої італо-абісінської війни, проти експансії Італії виступила Ліга Націй, й Італія отримала підтримку Німеччини. Пізніше, у травні 1939 року, ці відносини, перетворені в союз, Муссоліні назвав «Сталевим пактом».

Термін «Держави осі» формально почав вживатись після підписання Троїстого пакту між Німеччиною, Японією й Італією 27 вересня 1940 року. До договору пізніше приєднались Угорщина (20 листопада 1940 року), Румунія (23 листопада 1940 року), Словаччина (24 листопада 1940 року) і Болгарія (1 березня 1941 року).

Італійське ім'я Roberto у 1940-1945 роках отримало нове значення — вживалось як скорочення «Rome-Berlin-Tokyo».

Його найпотужнішими державами з військового погляду були Німеччина і Японія. Ці дві нації також підписали Антикомінтернівський пакт 1936 року.

Від листопада 1940 року між нацистською Німеччиною і СРСР велися офіційні таємні переговори про приєднання Радянського Союзу до Вісі, що мало здійснитись через підписання нового документу про фактичний розподіл Східної півкулі планети між учасниками Пакту чотирьох Держав: Німеччиною, Італією, Японією та Радянським Союзом^[4]. Однак, вкінці 1940 року, Гітлер відкинув цей план і віддав наказ^[5]^[6] готуватися до нападу на СРСР.

Країни-учасники[ред. | ред. код]

Основні країни[ред. | ред. код]

Третій Рейх з 1 вересня 1939 року.
Королівство Італія з 1 вересня 1939 року до 8 вересня 1943 року.
Японська імперія з 25 листопада 1939 року.

Сателіти і союзники[ред. | ред. код]

Королівство Угорщина з 20 листопада 1940 року з Трансильванією і Воєводиною.
- Карелія (з осені 1941 року);
Королівство Румунія з 20 листопада 1940 року до 23 серпня 1944 року;
Словацька республіка з 20 листопада 1940 року;
Болгарське царство з 1 березня 1941 року до 9 вересня 1944 року;
Королівство Югославія 1 - 27 березня 1941 року;
Незалежна Держава Хорватія з 15 липня 1941 року — зі Славонією та Боснією і Герцеговиною;
Королівство Ірак.

Неформальні союзники Третього Рейху[ред. | ред. код]

СРСР (сторона що вела спільні бойові дії^[7]^[8]) від 17 вересня 1939 до 22 червня 1941.
Фінляндія (сторона що вела спільні бойові дії) з травня 1940 року до 19 вересня 1944 року — з Петсамо.
Друга Річ Посполита (польсько-чеський прикордонний конфлікт, анексія Чеського Тешина, підтримка Гітлера Пілсудським і його політики).
Швеція^[9]^[10].

Сателіти і союзники Японської імперії[ред. | ред. код]

Маньчжурська держава (1937—1945 роки) — офіційно не проголошувала війни країнам Антигітлерівської коаліції; розгромлена вступом Червоної армії у війну проти Японії (1945).
Менцзян (Внутрішня Монголія) з 27 вересня 1940 року.
Тимчасовий уряд Китайської Республіки (Ван Цзинвей) з 29 березня 1941 року.
Бірманська держава (1943—1945) — офіційно проголосила війну.
Філіппінська республіка (1943—1945 роки) — офіційно не проголошувала війни.
В'єтнамська імперія з 11 березня до 23 серпня 1945 року.
Камбоджа 9 - 15 квітня 1945 року.
Лаос 1944—1945.
Тимчасовий уряд вільної Індії (1943—1945 роки) — офіційно проголосив війну.
Таїланд (1942—1945) — офіційно не проголошував війни.

Сателіти і союзники Королівства Італія[ред. | ред. код]

Албанія з 1 листопада 1939 року до 8 вересня 1943 року.
Королівство Чорногорія (Режим С.Дрлевича), формально з 12 липня 1941 року до 8 вересня 1943 року, фактично — кілька тижнів 1941.

Окуповані і анексовані Третім Рейхом[ред. | ред. код]

Німеччина та її сателіти під час їх найбільшої територіальної експансії в Європі

Остмарк (Австрійська республіка).
Вестмарк (Саар)
Частини Польської республіки:
- Генеральна губернія;
- Країна Варти (Познань).
Вільне місто Данциг.
Частини Чехословацької республіки:
- Протекторат Богемії та Моравії з 15 березня 1939;
- Судетенланд.
Люксембург.
Данія.
Бельгія (генерал-губернатор Фалькенхаузен).
Франція (окуповані землі, включаючи Ельзас і Лотарингію).
Нормандські острови.
Італійська соціальна республіка з 23 вересня 1943 року;
Частини колишнього Королівства Югославія:
- Сербія (з Банатом) — маріонетковий режим Недича з 1 вересня 1941;
- Нижня Каринтія і Нижня Штирія;
- Провінція Любляна (до 1943 підпорядкувалась Королівству Італія, потім Третьому Рейху)
Східні райхскомісаріати:

Держави-колабораціоністи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ВІСЬ - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 23 жовтня 2022.
↑ Hakim, Joy (1995). A History of Us: War, Peace and all that Jazz. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-509514-6.
↑ ^а ^б Sinor, Denis. 1959. History of Hungary. Woking and London: George Allen and Unwin Ltd. Pp. 291
↑ Розмова наркома закордонних справ СРСР В. М. Молотова з послом Німеччини в СРСР Ф.Шуленбурґом. // АП РФ. Ф. 3. Оп. 64. С. 675. Л. 108. Машинопис. Завірена копія [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Nekrich, Aleksandr Moiseevich; Ulam, Adam Bruno; Freeze, Gregory L. (1997). Pariahs, Partners, Predators: German-Soviet Relations, 1922–1941, Columbia University Press. ISBN 0-231-10676-9; pp. 202–205.
↑ Roberts, Geoffrey (2006). Stalin's Wars: From World War to Cold War, 1939–1953, Yale University Press. ISBN 0-300-11204-1; p. 59.
↑ Hager, Robert P. (1 березня 2017). "The laughing third man in a fight": Stalin's use of the wedge strategy. Communist and Post-Communist Studies (англ.) 50 (1): 15–27. ISSN 0967-067X. doi:10.1016/j.postcomstud.2016.11.002. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 15 грудня 2021. «The Soviet Union participated as a cobelligerent with Germany after September 17, 1939, when Soviet forces invaded eastern Poland»
↑ Blobaum, Robert (1990). The Destruction of East-Central Europe, 1939-41. Problems of Communism 39: 106. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 22 червня 2022. «As a co-belligerent of Nazi Germany, the Soviet Union secretly assisted the German invasion of central and western Poland before launching its own invasion of eastern Poland on September 17»
↑ Alexander Lüdeke. Waffentechnik im Zweiten Weltkrieg- Printed in China- Parragon Books Ltd. 2010. ISBN 978-1-4454-1132-3
↑ Швеція доставляла залізну руду Нацистській Німеччині.

Посилання[ред. | ред. код]

Axis History Factbook [Архівовано 23 листопада 2006 у Wayback Machine.]
Full text of The Tripartite Pact
Silent movie of the signing of The Tripartite Pact
В. С. Коваль. «ВІСЬ РИМ-БЕРЛІН» [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 578. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Це незавершена стаття про Другу світову війну.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ВІСЬ - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 23 жовтня 2022.

[2] Hakim, Joy (1995). A History of Us: War, Peace and all that Jazz. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-509514-6.

[sinor-3] а ^б Sinor, Denis. 1959. History of Hungary. Woking and London: George Allen and Unwin Ltd. Pp. 291

[4] Розмова наркома закордонних справ СРСР В. М. Молотова з послом Німеччини в СРСР Ф.Шуленбурґом. // АП РФ. Ф. 3. Оп. 64. С. 675. Л. 108. Машинопис. Завірена копія [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

[5] Nekrich, Aleksandr Moiseevich; Ulam, Adam Bruno; Freeze, Gregory L. (1997). Pariahs, Partners, Predators: German-Soviet Relations, 1922–1941, Columbia University Press. ISBN 0-231-10676-9; pp. 202–205.

[6] Roberts, Geoffrey (2006). Stalin's Wars: From World War to Cold War, 1939–1953, Yale University Press. ISBN 0-300-11204-1; p. 59.

[7] Hager, Robert P. (1 березня 2017). "The laughing third man in a fight": Stalin's use of the wedge strategy. Communist and Post-Communist Studies (англ.) 50 (1): 15–27. ISSN 0967-067X. doi:10.1016/j.postcomstud.2016.11.002. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 15 грудня 2021. «The Soviet Union participated as a cobelligerent with Germany after September 17, 1939, when Soviet forces invaded eastern Poland»

[8] Blobaum, Robert (1990). The Destruction of East-Central Europe, 1939-41. Problems of Communism 39: 106. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 22 червня 2022. «As a co-belligerent of Nazi Germany, the Soviet Union secretly assisted the German invasion of central and western Poland before launching its own invasion of eastern Poland on September 17»

[9] Alexander Lüdeke. Waffentechnik im Zweiten Weltkrieg- Printed in China- Parragon Books Ltd. 2010. ISBN 978-1-4454-1132-3

[10] Швеція доставляла залізну руду Нацистській Німеччині.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]