Бровді Іван Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бровді Іван Васильович
Народився 2 червня 1939(1939-06-02) (79 років)
село Онок Виноградівського району Закарпатської області
Національність українець
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Жанр скульптура
Навчання Закарпатська академія мистецт
Працював у містах Мукачеве
Нагороди

Народний художник України — 1997

Іван Васильович Бровді (народився 2 червня 1939(19390602) в селі Онок Виноградівського району Закарпатської області[1]) — український скульптор.

Закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва. Спочатку Іван Бровді брався за все, та найбільших успіхів він досяг у декоративно-монументальній скульптурі та станковому живописі (в останні роки). Не обмежений бажанням догодити невибагливим смакам, щасливо оминаючи спокуси та зваби комерційного попиту, автор вдається до філософічно-асоціативної образності мовлення, використовує зображальні можливості сміливих деформацій, художніх гіпербол та метафор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився  Іван Васильович 2 червня 1939 р. в с. Онок Виноградівського району.

Після закінчення середньої школи у Великих Ком'ятах (1952—1955), І. Бровді навчався в Училищі прикладного мистецтва в Ужгороді. У 1956 році вступив в Ужгородське училище прикладного мистецтва. Спочатку Іван Бровді брався за все, та найбільших успіхів він досяг у декоративно-монументальній скульптурі та станковому живописі.

Його композиції, вирізані з дерева, на виставках найкращих студентських робіт викликали схвальні відгуки педагогів Ф. Манайла, В. Свиди, Павла Балли, М. Поповича, Антона Шепи, К. Лозового, І. Гарапка, М. Медвецького. В 1961 році завершив навчання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, де мав учителів (за фахом різьбяра) — відомих Василя Свиду, Івана Гарапка, Федора Манайла.

В 1998-му став заслуженим художником України. В 2001-му отримав обласну премію ім. Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі у жанрі монументального мистецтва за скульптурну композицію «Кирило і Мефодій» (Мукачево). З 2008-го — народний художник України. Працює в галузі станкової, декоративно-монументальної скульптури та станкового живопису. Учасник державних і закордонних виставок у Києві, Москві, Тбілісі, угорських Будапешті, Мішкольці, Токаї, столиці Словаччини — Братиславі, місті Сату-Маре (Румунія).

Учасник багатьох міжнародних симпозіумів по скульптурі та пленерів із живопису (Австрія, Угорщина, Румунія, Словаччина, Польща). Автор чисельних скульптур, установлених у містах України.

Творчість[ред. | ред. код]

Ще в початкових класах у Івана проявився хист вирізати з каолінових глин, якими багата околиця Онока, фігурки звірів, птахів, людей. Вчителі хвалили доробки юнака і радили матері віддати сина на навчання в Ужгород. Після закінчення Училищі прикладного мистецтва в Ужгороді Бровді створив значну кількість монументальних робіт, бронзових та дерев'яних рельєфів для площ і будівель на Закарпатті. Багато з них стосується тем русинської історії та культури, в тому числі алегорична робота «Син і вир» (1978) біля Синевирського озера на Верховині; «Зодчий» (1980) для Закарпатського етнографічного музею просто неба в Ужгороді; серія чотирьох барильєфів «Історія Мукачева» (1986), у дворі школи мистецтва; дерев'яний рельєфний портрет Августина Волошина(1998); і монументальна бронзова композиція — статуї слов'янських вчителів Кирила й Мефодія (1999), яка прикрашає головну площу Мукачева.

Амплітуда творчих захоплень Івана Бровді — широка. В останні роки працює в стилі живопису. Скульптура з чіткою тривимірністю і монохромністю мовлення поступається місцем живописному відтворенню з яскравим переходом декоративних кольорів, що складають прикметну ознаку його полотен. Основною тематикою митця є колоритні сценки побуту земляків — селян і лісорубів, ковалів і вівчарів, їх будні і свята, яскрава обрядовість залишаються в центрі мистецької уваги автора. Герої його малярських віддзеркалень — сильні і мужні люди з великими натрудженими руками, кремезними міцними постатями, чесними відкритими обличчями. Не обмежений бажанням догодити невибагливим смакам, щасливо оминаючи спокуси та зваби комерційного кон'юнктурного попиту, автор вдається до філософічно-асоціативної образності мовлення, використовує зображальні можливості сміливих деформацій, художніх гіпербол та метафор. Живописець успішно уникає поверхової красивості, штучної правдоподібності та глянцевого гламуру картинного відтворення. Слушно віднайдена образотворча лексика творена сильними, динамічними, енергійними живописними формами, сміливими зіставленнями та контрастами барвистих площин, міцною виваженою композиційною та об'ємно-структуровою побудовою.

Роботи[ред. | ред. код]

Досягнення[ред. | ред. код]

  • 1998 — Лауреат премії ім. А.Ерделі та Й.Бокшая
  • 1997 — Заслужений художник України 
  • 2008 — Народний художник України
  • 1972 — Лауреат обласної комсомольської премії ім. Д. Вакарова
  • 1970 — Заслужений учитель України 
  • 2012 — Лауреат обласної премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі за скульптурну композицію «1998. Рік біди і випробування» 
  • 1968 — Член Національної Спілки художників України
  • 1971 — Нагороджений бронзовою медаллю Виставки досягнень народного господарства СРСР

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — українська художниця Лариса Бровді.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Іван Бровді. [Альбом живопису / уклад. Г. Кузьміч ; ред. Л. Мельник ; фото П. Паровінчак]. — Львів: Вид-во О. Гаркуші, 2011. — 58 с. : кольор. іл., портр., фот. ; 24х23 см. — 300 пр. — ISBN 978-617-531-061-8