Бровкін Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бровкін Олексій Миколайович
Бровкін Олексій Миколайович
міністр внутрішніх справ УРСР
10 серпня 1956 року — 9 квітня 1962 року
Попередник: Строкач Тимофій Амвросійович
Спадкоємець: Головченко Іван Харитонович
 
Партія: КПРС
Народження: 23 лютого 1906(1906-02-23)
Путивль, Курська губернія, Російська імперія
Смерть: 1983
Київ, СРСР
Віросповідання: атеїзм
 
Військова служба
Звання: Генерал внутрішньої служби 3 рангу
Нагороди: Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Олексі́й Микола́йович Бро́вкін (23 лютого 1906 року, місто Путивль, тепер Сумської області — квітень 1983, місто Київ) — військовик та державний посадовець радянських часів, міністр внутрішніх справ Української РСР. Генерал-майор внутрішньої служби. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1960—1966 р.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині селянина-наймита. У 1922 році розпочав трудову діяльність сезонним робітником на цукрових заводах. Одночасно навчався у профшколі.

У 1924—1929 роках — слюсар та електромонтер Сумського рафінадного заводу. Одночасно заочно навчався на механічному факультеті Сумського машинобудівного інституту.

У 1930 року закінчив Сумський машинобудівний інститут. Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1930—1939 роках працював на керівних інженерно-технічних посадах: конструктором, заступником начальника цеху, завідувачем конструкторського бюро, начальником виробничо-технічного відділу, головним інженером заводу «Реммаштрест» в Харкові.

У 1939—1941 роках — начальник Харківського обласного управління місцевої паливної промисловості.

У 1941—1942 роках — секретар Харківського міського комітету КП(б)У із машинобудування.

Під час німецько-радянської війни був евакуйований у східні райони СРСР. У 1942 році — секретар Нижньотагільського міського комітету ВКП(б) із машинобудування, а у 1942—1946 роках — 2-й, а потім 1-й секретар Нижньотагільського міського комітету ВКП(б) Свердловської області.

У 1946—1951 роках — заступник завідувача відділу машинобудування ЦК КП(б)У.

У 1951—1953 роках — заступник Міністра державної безпеки Української РСР.

З 1953 року — заступник завідувача відділу партійних, профспілкових та комсомольських органів ЦК КПУ.

У 19541956 роках — заступник Міністра внутрішніх справ Української РСР.

У 19561962 роках — Міністр внутрішніх справ Української РСР.

Протягом 1962—1967 років керував Київською вищою школою МВС СРСР.

Депутат ВР УРСР 5-го скликання, делегат XXI та XXII з'їздів КПУ. Перший голова Організації ветеранів Центрального апарату МВС України.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]