Броненосці типу «Маджестік»
 Представник типу «Цезар»
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | Majestic-class battleship |
| Будівники: | Cammell Laird Chatham Dockyard |
| Оператори: | Військово-морські сили Великої Британії |
| Попередник: | HMS Renown (1895) |
| Наступник: | Додредноути типу «Канопус» |
| Будівництво: | 1893-1898 |
| У експлуатації: | 1895—1921 |
| Заплановано: | 9 |
| Побудовано: | 9 |
| Втрачено: | 1 |
| Віддано на брухт: | 8 |
| Основні характеристики | |
| Водотоннажність: | 16 320 тон |
| Довжина: | 128 м. |
| Ширина: | 23 м. |
| Осадка: | 8,2 м. |
| Двигуни: | дві парові машини потрійного розширення |
| Швидкість: | 16 вузлів |
| Екіпаж: | 672 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
У середині 1890-х років для Королівського флоту в рамках програми Спенсера, названої на честь першого лорда Адміралтейства Джона Пойнца Спенсера, було побудовано дев’ять лінкорів типу «Маджестік», що складався з дев’яти додредноутів. З дев'ятьма введеними в озброєння одиницями вони були найчисленнішим типом лінійних кораблів. Дев'ять кораблів, «Маджестік», «Цезар», «Ганібал», «Іластріас», «Юпітер», «Магніфісент», «Марс», «Прінц Джордж» і «Вікторієс» були побудовані між 1894 і 1898 роками в рамках програми зміцнення Королівського флоту проти його двох традиційних суперників, Франції та Російської імперії. Це продовжило ініціативи з переозброєння ВМС, розпочаті Законом про військово-морську оборону 1889 року.
Конструкція[ред. | ред. код]
«Маджестіки» мали низку значних удосконалень у конструкцію британського лінкора, включаючи броньований захист для гармат головного калібру[1], встановлених на барбетах. Кораблі були озброєні чотирма 12-дюймовими гарматами BL Mark VIII, першою великокаліберною артилерійською системою в Королівському флоті, яка використовувала бездимний порох, що зробило її кращою майже у всіх відношеннях у порівнянні з більш ранніми гарматами.[2] Вони також були першими британськими кораблями, на яких була встановлена броня Гарві, що забезпечило їм набагато більший рівень захисту[3]. Кораблі виявилися одними з найуспішніших проектів свого часу, і вони були широко скопійовані в іноземних флотах, включаючи японський тип «Сікісіма» та «Мікаса», які були модифікованими версіями дизайну «Маджестік».[4]
Історія служби[ред. | ред. код]
Дев'ять кораблів протягом своєї кар'єри виконували різні ролі. В основному вони служили на флоті Ла-Маншу, хоча кілька з них здійснили кілька ротацій на Середземноморському флоті, а «Вікторієс» служив на Китайській станції в 1900-02.
З початком Першої світової війни в липні 1914 року кораблі більше не були кораблями першої лінії, а використовувалися для захисту переправи Британського експедиційного корпусу та різних пунктів на британському узбережжі. У 1915 році кілька кораблів було роззброєно, їхні гармати були використані для озброєння моніторів типу «Лорд Клайв». Зняті з озброєння лінкори використовувалися як військові кораблі під час кампанії в Дарданеллах, а «Принц Джордж» і «Маджестік» використовувалися для обстрілу ворожих позицій до того, як « Маджестік » був торпедований німецькою підводним човном.[5] Уцілілі кораблі використовувалися на другорядних ролях з 1915 року, а після війни всі були продані на злам – 1920-22 роках. Лише один, «Принц Джордж», уникнув розборок, зазнавши аварії поблизу Кампердуїну.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sondhaus, Lawrence (2001). Naval warfare, 1815-1914. London: Routledge. с. 168. ISBN 0-203-13223-8. OCLC 70769305.
- ↑ Chesneau, Roger; Koleśnik, Eugène M.; Campbell, N. J. M. (1979). Conway's All the world's fighting ships, 1860-1905. London: Conway Maritime Press. с. 34. ISBN 0-85177-133-5. OCLC 5834247.
- ↑ Burt, R. A. (2013). British Battleships, 1889-1904 : New Revised Edition. New York: Naval Institute Press. с. 139—140. ISBN 978-1-61251-960-9. OCLC 947056936.
- ↑ Chesneau, Roger; Koleśnik, Eugène M.; Campbell, N. J. M. (1979). Conway's all the world's fighting ships, 1860-1905 (вид. 1st American ed). New York: Mayflower Books. с. 221. ISBN 0-8317-0302-4. OCLC 4775646.
- ↑ Burt, R. A. (2013). British Battleships, 1889-1904 : New Revised Edition. New York: Naval Institute Press. с. 161—167. ISBN 978-1-61251-960-9. OCLC 947056936.
|
Це незавершена стаття про військові кораблі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |