Бульбокомиш плоскостеблий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бульбокомиш плоскостеблий
香山濕地內的雲林莞草.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Однодольні (Monocots)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Підродина: Cyperoideae
Триба: Fuireneae
Рід: Бульбокомиш (Bolboschoenus)
Вид: Бульбокомиш плоскостеблий
Біноміальна назва
Bolboschoenus planiculmis
(F.Schmidt) T.V.Egorova, 1967
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bolboschoenus planiculmis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bolboschoenus planiculmis
EOL logo.svg EOL: 1125959
IPNI: 298099-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 651555

Бульбокомиш плоскостеблий[1] (Bolboschoenus planiculmis) — вид рослин родини осокові (Cyperaceae), поширений у Європі, Азії, Японії, Філіппінах, Тайвані, Папуа-Новій Гвінеї.

Опис[ред. | ред. код]

Кореневище повзуче, закінчуються кулястими бульбами. Стебла поодинокі від бульби, 60–100 см заввишки, зазвичай ± тонкі, 3-кутові, гладкі. Листки базальні, коротші, рівні чи до злегка перевищують суцвіття; піхви коричнюваті; листова пластинка лінійна, 2–5 мм шириною, плоска, верхівка загострена. Суцвіття містить 1–6 колосків, головчате або волотеподібне. Колоски іржаво-коричневі, від яйцеподібних до довгасто-яйцеподібних, 10–16 × 4–8 мм, багатоквіті. Колоскові луски від бурого до темно-коричневого кольору, від довгастих до еліптичних, 6–8 мм. Тичинки 3; пиляки лінійні, 3–4 мм. Горішки від широко-обернено-яйцеподібної до обернено-яйцеподібної форми, 3–3.5 мм. 2n = 50, 52, 56, 108[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Європі, Азії, Японії, Філіппінах, Тайвані, Папуа-Новій Гвінеї[3][4][2].

В Україні вид зростає біля берегів водойм, у воді до 0.5 м, зрідка глибше, на вогких берегах, на болотах[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Рокитянський, А. Б.; Гамуля, Ю. Г. Охоронювані та рідкісні види вищої водної та прибережно-водної флори Харківської області (Україна) // Вісник Харківського національного університету імені ВН Каразіна. Серія «Біологія». — 2017. — Вип. 28. — С. 175–186.
  2. а б Flora of China. Процитовано 22.02.2019.  (англ.)
  3. Euro+Med Plantbase. Процитовано 22.02.2019.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 22.02.2019.  (англ.)