Бучацька золототкацька мануфактура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бучацька золототкацька мануфактура — ткацьке підприємство у м. Бучач. Єдине в Західній Україні (можливо, у всій Україні), де виготовлялись бучацькі макати, які отримали золоті медалі на виставках у Парижі, Чикаґо. Вироби в основному експортувались.[1]

Коротка історія[ред.ред. код]

Розташовувалось за тодішнім містом Бучачем на так званій «Папірні». Власники — дідичі Бучача графи Потоцькі.[2] Діяло або від 1830-х,[3] чи з другої половини ХІХ ст., засновник граф Оскар Потоцький (1843[1]—1913[4]) до 1939 року в Бучачі[3]). На мануфактурі (згодом — фабриці) створювались високохудожні вироби на замовлення та продаж, в тому числі в закордонні художні салони. Основний матеріал — чистий індійський, китайський, японський шовк. Передвоєнна вартість 1-ї макати — від 150 до 200 $.[2] Золотими і срібними нитками ткали:

  • 2-сторонні килими (макати) та пояси
  • шовкові тканини для оббивки меблів
  • прошивки для декоративних подушечок, які оздоблювались вузькими орнаментальними смугами, а по кінцях — пишним рослинним орнаментом (гілки, букети тощо).

В орнаментальних композиціях поєднувались місцеві народні мотиви зі східними. Серед провідних майстрів-ткачів — родина Нагірянських,[3] зокрема: Володимир Іліянович[5] (1855—1906), сини: Дмитро, Іван, Степан, Михайло, внуки: Володимир, Омелян, Станіслав, Порфирій; Ковдринів,[6] Чекановських.[2]

Перед приходом більшовиків у вересні 1939 р. останній дідич Бучача граф Артур Потоцький (1893—1974) дав на переховування до Бучацького монастиря ЧСВВ більше 20-ти макат. Дивом більшовики взнали про них, з Тернополя приїхав спецпосланець, забрав їх на переховання. Ткальню макат при більшовиках замінили на ткальню рушників.[2]

Вироби експонувались на виставках у Брукселі (1925), Парижі (1899, 1900, 1925[6]), Турині (1911). Частина зберігається в МЕХП НАНУ, Львівському історичному музеї, Національному музеї (Львів) та інших.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 21.
  2. а б в г Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 464.
  3. а б в Станкевич М. Бучацька золототкацька мануфактура… — С. 206.
  4. Oskar hr. Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: cz.I048704)
  5. дослівно — язичієм: Владиміръ ИліяновичьМогила В. Нагорянського.JPG
  6. а б Станкевич М. Золототкацтво… — С. 5.

Джерела[ред.ред. код]