Вакаров Василь Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вакаров Василь Дмитрович
Василь Вакаров.jpg
Народився 24 травня 1966(1966-05-24) (56 років)
Іза
Діяльність громадський активіст
Нагороди
Заслужений юрист України

Василь Дмитрович Вакаров (нар. 24 травня 1966, с. Іза, Закарпатська область) — український правник, громадський діяч, який має проросійське спрямування, російський пропагандист із команди Соловйова.

Одружений, батько 4 дітей.

Освіта[ред. | ред. код]

З 1973 до 1981 рр. навчався у восьмирічній школі — інтернат м. Виноградова

З 1981 до 1983 у класі з поглибленим вивченням математики Ужгородської школи — інтернат № 2

У 1991 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, отримав кваліфікацію юриста.

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 1991 до 1994 рр. працював юрисконсультом у Службі добровільної праці та соціального захисту молоді м. Києва.

У 1994—2000 рр. — заступник директора Київського молодіжного центра праці.

З 1996 року — адвокат[1].

У 2000—2008 рр. — заступник директора, директор Української фінансової компанії «Альфа-капітал». Компанією була здійснена реконструкція будинку по вул. Саксаганського, 96 у м. Києві — пам'ятки архітектури[2]

З 2008 до 2010 — депутат Дніпровської районної ради[3] у м. Києві.

У 2008—2009 — радник Міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту.

З жовтня 2009 до квітня 2011 працював головним спеціалістом апарату Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України. За час роботи провів антикорупційну експертизу 60 проектів нормативно-правових актів.

У 2011—2013 — завідувач сектору з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [4][5]

З жовтня 2013 по червень 2014 — головний спеціаліст відділу з питань антикорупційної політики Адміністрації Президента України[6].

З червня по жовтень 2014 року — завідувач відділу з питань антикорупційної політики, Т.в.о. керівника Головного управління з питань діяльності правоохоронних органів та протидії корупції Адміністрації Президента України[7].

Пішов із Адміністрації на знак не згоди з антикорупційною політикою Президента Порошенка.

Лютий 2015 року — учасник конкурсу на зайняття посади директора Національного антикорупційного бюро України.[8]

Червень-грудень 2015 учасник конкурсу з відбору кандидатів на посаду членів національного агентства з питань запобігання корупції.[9]

Жовтень 2015 — травень 2016 заступник керівника громадської спілки ЦЕНТР ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ, організації, яка провела перші антикорупційні (митний та Євро 2012) форуми у м. Львові[10][11][12]

Регалії[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст. Указ Президента України від 24 червня 2004 р. № 5825.[13]

Заслужений юрист України. Указ Президента України від 24 листопада 2008 р. № 1072.[14]

Є фігурантом бази "Миротворець".

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 10 лютого 2016. 
  2. http://document.ua/pro-vnesennja-zmin-do-rozporjadzhennja-kiyivskoyi-miskoyi-de-doc78718.html [Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine.][голе посилання][недоступне посилання з травень 2022]
  3. http://h.ua/story/185755/ [Архівовано 1 червня 2015 у Wayback Machine.][голе посилання][недоступне посилання з травень 2022]
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 10 лютого 2016. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 10 лютого 2016. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 10 лютого 2016. 
  7. Войцишен VS Вакаров: історія одного призначення. @bastion_tv (укр.). 30 вересня 2014. Процитовано 26 травня 2022. 
  8. Опубліковано список зі 161 кандидата на посаду голови антикорупційного бюро. www.unian.ua. Архів оригіналу за 15 лютого 2016. Процитовано 9 лютого 2016. 
  9. Урядовий портал :: Конкурс з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції. www.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 лютого 2016. 
  10. Корупція у Львові з Євро-2012. YouTube. PressClub Lviv. 7 жовтня 2015. Процитовано 4 травня 2021. 
  11. http://stepup.press/society/item/554-antikoruptsijnij-mitnij-forum-u-lvovi-zreshtoyu-mi-pochuli-yakus-dolyu-pravdi[голе посилання][недоступне посилання з травень 2022]
  12. ВАСИЛЬ ВАКАРОВ: Вчора я був присутнім на "похоронах". Хоронили "антикорупційну реформу в Україні". coruption.net. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 9 лютого 2016. 
  13. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №683/2004 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 9 лютого 2016. 
  14. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1072/2008 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 9 лютого 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]