Вальборг Аулін
| Valborg Aulin | |
|---|---|
| швед. Valborg Aulin | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 9 січня 1860 |
| Місце народження | Євле, Швеція |
| Дата смерті | 13 березня 1928 (68 років) |
| Місце смерті | Еребру, Швеція |
| Поховання | Nikolai cemeteryd[1] |
| Громадянство |
 Швеція |
| Професія | Композитор, піаністка |
| Освіта | Королівська стокгольмська вища школа музики |
| Вчителі | Ludvig Normand, Albert Rubensond, Hermann Berensd і Hilda Thegerströmd |
| Інструменти | Фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Батько | Lars Axel Alfred Aulind |
Лаура Вальборг Аулін (швед. Laura Valborg Aulin, 9 січня 1860, Євле, Швеція — 13 березня 1928, Еребру, Швеція) — шведська піаністка, композитор та викладач музики. Рідна сестра відомого шведського скрипаля Тура Ауліна, представниця нордичного стилістичного напряму з ліричним характером творів, учасниця Квартету Ауліна.
Життєпис[ред. | ред. код]
Лаура Вальборг Аулін народилася у місті Євле. Вона, як і її молодший брат Тур Аулін, зростала у інтелігентній сім'ї: мати планувала стати співачкою, втім відмовилася від своєї мрії через слабке здоров'я, а батько отримав звання доктора наук, досліджуючи творчість грецького поета Каллімаха, а також займався грою на скрипці на аматорському рівні.
Початкові музичні зання дівчині дала бабуся, що була чудовим виконавцем та педагогом. Згодом наставником юної піаністки стала Гільда Тегестрем. У 1877 році Вальборг вступила до Стокгольмської консерваторії, яку закінчила п'ять років потому. У 1880 році відбувся перший публічний виступ Вальборг Аулін разом з братом у Седеркепінзі. Після завершення музичного навчального закладу дівчина продовжила вивчати фортепіано та теорію музики у Стокгольмі, а трохи згодом у Еребру. Вальборг отримала грант на поїздку закордон від Єнні Лінд і протягом 1885–1887 років вдосконалювала свою музичну майстерність у Копенгагені, Берліні та Парижі під проводом Нільса Гаде, Бенжамена Годара і Жуля Массне.
Повернувшись до Стокгольма, Вальборг розпочала викладацьку діяльність і паралельно займалася написанням свого музичного доробку. Вона об'єднала власні зусилля з ідеями брата і увійшла до складу Квартету Ауліна, що незабаром став досить знаним музичним колективом у Швеції. Після смерті Людвіга Нормана, Вальборг прийняла пропозицію обійняти посаду викладача та органіста у місті Еребру, що приблизно у 200 км від Стокгольма. У силу різних причин її існування у консервативному світі столичної музики стало неможливим. У пам'ять Людвіга Нормана було написано месу для змішаного хору та оркестру «Pie Jesu Domine».
Головним внеском Вальборг Аулін у музику є два струнні квартети[2][3]. Критик Адольф Ліндгрен зазначив, що e-moll квартет менш винахідливий за своєю суттю, проте з технічного боку значно продуманіший за свого попередника. Після його прем'єри 24 березня 1890 роки в концертному залі Шведської академії наук про квартет майже на сто років забули і немає жодного підтвердження, що його було виконано привселюдно хоча б раз до 1991 року.
Список вибраних творів[ред. | ред. код]
- Оркестрові твори
- «Tableaux Parisiens», оркестрова сюїта, op. 15
- Твори для хору та оркестру
- «Pie Jesu Domine», урочиста меса для змішаного хору та оркестру, op. 13
- «Пан Улоф» (нім. Herr Olof, інша назва — швед. På ängen under det mörka fjälle), балада для тенора, змішаного хору та оркестра, op. 3 (1880)
- «Gå stum, ja stum», для сопрано, змішаного хору, арфи та струнних (1886)
- «Veni Sanctu Spiritus», гімн для змішаного хору та оркестру або фортепіано, op. 31 (32?) (1898)
- Камерні твори
- Струнний квартет No.1 у F-dur (1884)
- Струнний квартет No.2 у e-moll, op. 17 (1889)
- Твори для фортепіано
- «5 tondikter» для фортепіано, op. 7 (1882)
- 7 фрагментів для фортепіано («Романс», «Вальс», «Елегія», «Полонез», «Скерцо», «Каприз», «Фантазія»), op. 8 (1884)
- Соната для фортепіано у f-moll, op. 14
- Альбомний листок, op. 29 (1889)
- «Valse elegiaque» (1892)
- Фрагменти фантазії, op. 30 (1898)
- Пісні
- 4 пісні на вірші Гейне з «Книги пісень» (нім. Buch der Lieder), op. 9
- 2 пісні («Колискова» та «Чи був це сон?»), op. 19
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.svenskagravar.se/gravsatt/44519073 — Svenskagravar.se.
- ↑ Лаура Вальборг Аулін - Струнний квартет No.1 (запис) (англ.) . «YouTube». Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 9 лютого 2013.
- ↑ Лаура Вальборг Аулін - Струнний квартет No.2 (запис) (англ.) . «YouTube». Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 9 лютого 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Коротка біографія Вальборг Аулін (англ.) . Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 9 лютого 2013.
- Albin Hildebrand. Svenskt porträttgalleri (vol. XXI) — Stokholm:1897. — ст. 8 (швед.) . «Project Runeberg». Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.
- Christian Blangstrup. Salmonsens konversations leksikon (bind II) — København. — ст. 378 (дан.) . «Project Runeberg». Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.
- Оркестровки Вальборг Аулін для скачування (англ.) . «Petrucci Music Library». Архів оригіналу за 30 січня 2013. Процитовано 9 лютого 2013.
|
