Ванів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ванів
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Сокальський район
Рада/громада Ванівська сільська рада
Код КОАТУУ 4624880901
Основні дані
Населення 875
Площа 1,92 км²
Густота населення 455,73 осіб/км²
Поштовий індекс 80054
Телефонний код +380 3257
Географічні дані
Географічні координати 50°22′21″ пн. ш. 24°05′47″ сх. д. / 50.37250° пн. ш. 24.09639° сх. д. / 50.37250; 24.09639Координати: 50°22′21″ пн. ш. 24°05′47″ сх. д. / 50.37250° пн. ш. 24.09639° сх. д. / 50.37250; 24.09639
Середня висота
над рівнем моря
204 м
Місцева влада
Адреса ради 80054, Львівська обл., Сокальський р-н, с.Ванів , тел. 5-46-36
Карта
Ванів. Карта розташування: Україна
Ванів
Ванів
Ванів. Карта розташування: Львівська область
Ванів
Ванів
Мапа

Ванів у Вікісховищі?

Ва́нівсело в Україні, в Сокальському районі Львівської області. Населення становить 875 осіб. Орган місцевого самоврядування - Ванівська сільська рада.

Об'єкти соціально сфери[ред. | ред. код]

  • Бібліотека;
  • Фельдшерський пункт;
  • Ванівська сільська рада;
  • Школа;
До 1939 року у селах Ванів, Низи, Глухів 75% жителів були неграмотними чи малограмотними, бо у селах працювали тільки початкові (3-4-класні) польські однокомплектні школи.У такій школі працював у 2 зміни тільки один вчитель,  діти бідняків переважно не навчались. Із навчальних предметів велику увагу приділялось вивченню історії польських королів, вивчалась  польська мова та література, а вивчення української мови, літератури та історії було заборонено.  
Учителів-українців у таких школах практично не було, бо вони могли одержати таку посаду лише за умови  офіційної зміни національності.

У 1946 році у Ванові була створена семирічна школа, у якій працювало 10 учителів, а першим директором був Горінний. Було створено вечірню школу, у якій здобували освіту дорослі, і до 1955 року неписьменність дорослого населення була ліквідована, а сама вечірня школа проіснувала до 1984 року.
Поряд із навчанням дітей  вчителі проводили велику громадську і політичну роботу. Вони брали участь в організації колгоспу, у створенні партійної та комсомольської організацій, тощо. За участі учителів тоді було створено групи товариства «Знання», члени яких проводили лекції з основ наук, а також лекції  політично-ідеологічного характеру, виступаючи з ними у клубах, на фермах, на токах, у бригадах і ланках. А вечори, що їх організовували учасники товариства «Знання», перетворювались на свято для усього села.
У 1964 році у Ванові було побудовано приміщення нової восьмирічної школи на 5 класних кімнат. На той час у школі була зібрана велика матеріально-технічна база, була достатня кількість наочних посібників, навчальних приладів, а сама школа була розташована у 3 приміщеннях: окремо початкові  класи, окремо  старші класи ( у новому приміщенні),  а окремо шкільний кабінет обслуговуючої праці.  Тому у 1986 році розпочалася добудова нової сучасної школи, причому приміщення, побудоване у 1964 році, стало частиною новобудови: у сучасному Ванівському НВК у ньому розташований дитсадок та шкільна їдальня.
Восени 1987 року нову школу було урочисто відкрито, а директором її стала Веретик Зінаїда Михайлівна. І ось стоїть школа, виблискуючи великими світлими вікнами, і видно її з усіх кінців села. Разом з іншими спорудами школа складає архітектурний ансамбль, що й до сьогодні визначає обличчя Ванова.
На той час у школі були створені і працювали різні гуртки: математичний, фізичний, літературний, танцювальний, спортивний, хоровий. Спортивні уміння школярі розвивали під час різноманітних ігор, олімпіад, а ще у школі були волейбольна та футбольна спортивні команди.
Минули десятиліття – і вони вписали нову сторінку в історію нашої школи.  У 2009 році на базі школи відкрили дитячий садок, і наша школа стала навчально-виховним комплексом. Зараз у школі працює 15 учителів, 5 працівників садочка, які підтримують усі добрі  шкільні традиції. Так само привітно ми зустрічаємо своїх першокласників,  щемливо-радісно проводжаємо дев’ятикласників, із радістю запрошуємо випускників. Так само наші учні беруть участь у  предметних та спортивних змаганнях, олімпіадах, конкурсах. У школі появились нові традиції:  святкувати День матері, День учителя, сформувалась традиція шкільного вертепу, Великодніх свят. 

Але невблаганний час приніс і свої корективи: на жаль, учнів у школі не так багато, як було 20 років тому. Історію кожного села, кожної школи творять люди, творимо ми з вами, і якою буде наша історія – залежить тільки від нас. Але кожного, хто приїде у наше село, гостинно зустрінуть ванівчани, а кожен, хто зайде у нашу школу, буде зігрітий теплом та щирістю її вихованців.[ред. | ред. код]

Дитячий садок;[ред. | ред. код]

  • ВПЗ "Укрпошта"
  • Церква св. Дмитра. 1683

Дерев'яна церква у Ванові є найстарішою на Сокальщині. В кінці XVIII ст. під неї підвели нові підвалини і стендари. Обновлена у 1886 р. та прикрашена живописом пензля Заблоцького з Христинополя (сьогодні м.Червоноград - моя прим.). Проєкт 1938 року архітекта Євгена Нагірного, який передбачав розширення бабинця і оточення його опасанням, частково реалізований у 1939 році. Церква у 1955 р. зачинена, згодом пограбована. З 1990 р. діюча.

Святиня розташовується при центрі села, біля вулиці, на просторій ділянці. За формою, силуетом і висотою відразу зацікавлює погляд і без проблем запам'ятовується. Будівля тридільна, одноверха, стоїть на бетонному фундаменті. З півночі та півдня до вівтаря гранчастої форми прибудовані ризниці. Далі йдуть бокові рамена нави, від яких у західному напрямі церкву оточує піддашшя.

На краю нави з двосхилого даху немов виростає невисока баня, увінчана ліхтарем з маківкою. Західний фасад святині підкреслюють дві вежі, накриті меншими банями, які, видається, поставили на пірамідальні дахи - справді цікавий прийом. Головний вхід у церкву через двоє дверей присінку, бічний - у південній стіні нави. Стіни оббиті дошками і дошками з лиштвами, давно потребують фарбування. Коли я обійшов церкву з іншої сторони, побачив при стіні старовинну різьблену з суцільного дерева скульптуру з відколотими руками, яка, на мою думку, нагадує Пр. Богородицю. Невідомо звідки вона і чому тут стоїть. Дерев'яна дзвіниця відсутня.

ЛІТЕРАТУРА: В. Слободян "Церкви України. Перемиська єпархія". Львів-1998. - 864 с.

Посилання[ред. | ред. код]