Угнів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Угнів
Uhniv gerb.png
Герб Угнева
Uhniv Sokalskyi Lvivska-Rizdva Bogorodytsi church-west view.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Сокальський район
Код КОАТУУ 4624810900
Перша згадка 1360
Магдебурзьке право 1462
Статус міста з 1462 року
Населення 985 (01.01.2017)[1]
Агломерація 1 094
Площа 2.48 км²
Поштові індекси 80065
Телефонний код +380-3257
Координати 50°22′05″ пн. ш. 23°44′52″ сх. д. / 50.36806° пн. ш. 23.74778° сх. д. / 50.36806; 23.74778Координати: 50°22′05″ пн. ш. 23°44′52″ сх. д. / 50.36806° пн. ш. 23.74778° сх. д. / 50.36806; 23.74778
Водойма р. Солокія
Відстань
Найближча залізнична станція Белз
До станції 22 км
Міська влада
Адреса 80064, Львівська обл., Сокальський р-н, м Угнів, вул. Січових Стрільців, 11
Міський голова Осміловський Михайло Іванович

Commons-logo.svg Угнів у Вікісховищі

Карта
Угнів. Карта розташування: Україна
Угнів
Угнів
Угнів. Карта розташування: Львівська область
Угнів
Угнів

У́гнів — місто районного значення Сокальського району Львівської області. Розташоване на Надбужанській котловині, над р. Солокією.

Угнів відомий як найменше місто в Україні — на 2001 рік тут нараховується лише 1007 мешканців (1970 року — 2 100 мешканців)[2].

Географія[ред. | ред. код]

Відстань залізницею до Сокаля — 90 км,[3] фізична відстань до Києва — ~460,6 км.[4]

Сусідні населені пункти:[4]

Rose des vents Заставне Корчів Rose des vents
N
W    Угнів    E
S
Піддубне
Михайлівка
Карів

Історія[ред. | ред. код]

Історичний герб міста

Перша згадка про місто належить до 1360 р. 1462 року отримав маґдебурзьке право. Зазнавав нападу татар 1621 року. 1624 року в місто прийшла морова пошесть, 1634-го — сталася велика пожежа.

Колись місто було осередком видавничої діяльності. З давніх часів розвинена шевська кустарна промисловість (занепала у 19 столітті).

1 липня 1934 р. ліквідовано самоврядну громаду Заставне, а її територію включено до складу міста Угнів[5].

1939 року місто опинилося на території окупованої німцями Польщі. У 19401941 та 1944 рр було центром Угнівського району 1947 року в рамках акції «Вісла» українське населення виселили на захід і північ Польщі.

1951 року, згідно з радянсько-польським договором, Угнів і сусідні території, на яких відкрили багаті поклади кам'яного вугілля, перейшли до СРСР — в обмін на українські території на верхньому Сяні, які перейшли до Польщі. Після цього польське населення з міста виїхало, і у ньому вселилися українці.

Угнів має свою залізничну станцію Ухнів (тому до Белза їхати не треба).

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом населення 2001 року в Угневі проживала 1021 особа.[6]

Динаміка населення[6]
1959 1970 1979 1989 1992 2001 2006 2011 2012 2013 2014 2015 2016
1572 1531 1549 1161 1,2 тис. 1021 992 997 1008 1007 1002 999 984

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 98,8 %
російська 1 %
білоруська 0,1 %
єврейська 0,1 %

Органи влади[ред. | ред. код]

Місцеві органи влади представлені Угнівською міською радою, яка входить до складу Сокальського району Львівської області України. Міській раді підпорядковується Угнів та село Заставне.

Міський голова — Осміловський Михайло Іванович. До міської ради входить 18 депутатів.[8]

Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

Василіянська Церква[ред. | ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Кам'яна церква була побудована на місці давньої дерев'яної, яка згоріла в 1780 році. Від неї зберіглася дзвіниця.

Церква постійно добудовувалася і перебудовувалася. Степан Жуковський в 18551857 рр добудував церкву за власні кошти і отримав хрест від Папи. Півстоліття згодом о. Василь добудував галерею та бабинець.

В церкві була казальниця у формі човна, біля якого два апостоли тримають сіті, в сітях — риби.

Церква вважалася однією з перлин внутрішнього розпису Галичини. Автор цих розписів — Дем'ян Горняткевич.

Після війни у церкві зробили машинно-тракторну станцію.

Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії[ред. | ред. код]

Костел Успіння Пресвятої Богородиці

Перший костел заснував белзький воєвода Зигмунд з Радзанова, який 1470 року записав фундуш для парафії РКЦ в місті.

За проектом архітектора Войцеха Лєнартовича на місці дерев'яного костелу, який згорів, був побудований цегляний — на кошти Кшиштофа Скшина Дуніна та його дружини Маріанни Заборовської. Освячений був 21 серпня 1695 р., про що свідчить табличка на фасаді, знайдена при реставрації 1922 р.

У деяких джерелах написано, що можливо цей костел був перебудований з кам'яного, спорудженого за часів короля Владислава IV у 1632 р.

Під час Першої світової війни, 15 червня 1915 р. внаслідок артилерійського обстрілу було пошкоджено костел — збито одну з веж.

У міжвоєнний період храм був реконструйований — відновлено вежі, але змінено їхні розміри та форми.

На сьогодні залишилась вцілілою одна вежа, в другої верхівку знесла буря.

Оборонний костел, кам'яний, на одну наву, з високими та низькими стінами, з'єднаними в презбітеріум (або апсиду). Фасад складається з трьох половинчатих виступів. Верхні основи внутрішніх колон в плані восьмикутні і прикрашені тосканськими пілястрами. Посередині прикрашені ліпниною.

Костел був закритий в 1951 р., після приєднання Угнева до УРСР, коли польське населення було перевезено до Польщі. Парафіяни забрали з собою святині, в тому числі і вівтар.

За часів радянської влади спочатку тут був склад. Зараз костел переданий Державному історико-культурному заповіднику в м. Белзі. У 2006 р. розроблений проект реставрації костелу, а в 2007 р. розпочалися реставраційні роботи.

Інші пам'ятки[ред. | ред. код]

Млин в Угневі (XIX ст.)
  • Костел Успіння Пресвятої Богородиці 1695 р.
  • Церква Різдва Богородиці 1854—1857 рр. з дерев'яною дзвіницею
  • Синагога в стилі модерн початку ХХ ст. з єврейською школою
  • Монастир Феліціянок XIX ст.
  • Мурована плебанія XVII ст.
  • Млин XIX ст. з частково збереженим обладнанням
  • Фігура Божої Матері
  • Земляні вали старовинного замку

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Gazeta.ua (2015-10-22). Як живе Угнів - найменше місто України. Gazeta.ua (uk-UA). Процитовано 2017-11-23. 
  3. Облікова картка м. Угнів на сайті Верховної Ради України
  4. а б місто Угнів — Геопортал адміністративно-територіального устрою України
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miata Uhnowa w powiecie rawskim, województwie lwowskiem. Dz.U. 1934 nr 56 poz. 498 (пол.)
  6. а б Динаміка чисельності населення міст України
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - 000 Сокальський РАЙОН, Рік, Вказали як рідну мову. Процитовано 26 липня 2014. 
  8. Облікова картка Угнівської міської ради на сайті ВРУ
  9. † Відійшли від нас // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 150 (8 серпня). — С. 4.
  10. Прокуратура реабілітувала двох єпископів та трьох священиків УГКЦ, яких репресували в 1946—1947 роках
  11. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1911. — Cz. 1. — T. 14. — S. 190. (пол.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]