Хлівчани
| село Хлівчани | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Червоноградський район |
| Громада | Белзька міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120010230067744 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1549 |
| Населення | приблизно 1945 осіб |
| Площа | 7,654 км² |
| Густота населення | 257,64 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80070 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°18′29″ пн. ш. 23°55′32″ сх. д. / 50.30806° пн. ш. 23.92556° сх. д.Координати: 50°18′29″ пн. ш. 23°55′32″ сх. д. / 50.30806° пн. ш. 23.92556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
205 м |
| Водойми | Річки, озера |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80070, Львівська обл.,Червоноградський р-н, с. Хлівчани |
| Староста | Панас О. |
| Карта | |
  Хлівчани | |
 Хлівчани | |
| Мапа | |
| |
Хлівча́ни — село в Україні, в Червоноградському районі Львівської області.
Історія[ред. | ред. код]
Село Хлівчани детально описане в королівській люстрації 1565 р.[1]
До місцевої греко-католицької парафії входили також село Хоронів і присілок Піддовге. Парафія належала до Угнівського деканату Перемишльської єпархії.
На 01.01.1939 в селі проживало 3160 мешканців, з них 2650 українців-грекокатоликів, 200 українців-римокатоликів, 50 поляків, 120 польських колоністів міжвоєнного періоду, 120 євреїв і 20 німців[2]. Село входило до ґміни Брукенталь Равського повіту Львівського воєводства Польської республіки. Після анексії СРСР Західної України в 1939 році село включене до Угнівського району Львівської області.
За радянських часів до села приєднано сусіднє Хоронів — тепер це вулиця Лісова і західна частина вулиці Івана Франка.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- В селі є пам'ятка архітектури — дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці від 1841 року.[3]
- 1967 року встановлено пам'ятник Іванові Франку
- 1979 р. — пам'ятник загиблим односельцям (скульптор Еммануїл Мисько, архітектор Мирон Вендзилович).[4]
Відомі мешканці[ред. | ред. код]
- Завідувач філією бібліотеки села Хлівчани Марія Павлова у 2009 році стала переможцем Всеукраїнського конкурсу імені Володимира Кобилянського за рукопис книжки поезій «Незбагненно-білий світ»[5].
- Мисак Петро Васильович — депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликань.
- Бубній Михайло Іванович — єпископ, перший Одеський екзарх Української Греко-Католицької Церкви.
- Бубній Петро Михайлович — український журналіст, редактор.
- Бігун Іван Павлович (1960—2022) — священик Української Автокефальної Православної Церкви.
- Муха Богдан Павлович (1943—2019) — український географ, фізгеограф.
- Дмитро Пащук (1996—2023) — український військовий, доброволець, пластун. Був активним учасником Революції Гідності. У 2016 році на кілька років виїхав до Франції та служив у Французькому легіоні. Після повернення до Львова займався підприємницькою діяльністю.
Загинув 12 березня через поранення дроном-камікадзе у Херсоні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Михайло Грушевський. Жерела до історії України-Руси. Том 03. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 3. Люстрації земель Холмської, Белзької й Львівської. — с. 161—164.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 64.
- ↑ Церква Різдва Пр. Богородиці 1844
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 340.
- ↑ Переможець Всеукраїнського конкурсу імені Володимира Кобилянського — Марія Павлова // Сокаль і Сокальщина, 19 грудня 2009 р.
Див. також[ред. | ред. код]
- Хлівчани // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 582. (пол.)
| ||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
