Василевський Віталій Галійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василевський Віталій Галійович
Народження 6 лютого 1950(1950-02-06) (74 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Харківський художньо-промисловий інститут (1978)
Діяльність художник
Член Спілка радянських художників України

Віталій Галійович Василе́вський (нар. 6 лютого 1950, Харків) — український художник; член Чернігівської обласної організації Спілки радянських художників України з 1990 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 лютого 1950 року у місті Харкові (нині Україна). Упродовж 1973—1978 років навчався на факультеті проектування інтер'єрів та обладнання у Харківському художньо-промисловому інституті, де його викладачами були зокрема Поліна Осначук, Олександр Пронін. Дипломна робота: проєктна розробка експозиції музею Михайла Коцюбинського в Чернігові за темою «Життя та творчість Михайла Коцюбинського». Здобув фах художника монументального та декоративно-ужиткового мистецтва[1].

Протягом 1978—1985 років жив та працював в Мордовській АРСР. Займаєвся проєктуванням експозиції музею мордовського скульптора Степана Ерзі, та павільйону промисловості на Виставки досягнень народного господарства Мордовської АРСР. Виконав серію робіт в галузі монументального та декоративно-ужиткового мистецтва[1].

З 1985 року жив та працював у місті Чернігові. Потім мешкав у селі Старому Білоусі, в будинку на вулиці 50 років ВЛКСМ, № 6[2]. З 30 серпня 2012 року — голова Чернігівської обласної організації Національної спілки художників України[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Працює у галузях монументального мистецтва, графіки і живопису. Серед робіт:

вітражі
живопис
  • «Повінь» (1995, папір, пастель);
  • «Околиця» (2002);
  • «Атрибути натхнення» (2002).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в У художників — новий голова / Сіверщина. 4 вересня 2012
  2. Василевський Віталій Галійович / Довідник членів Спілки радянських художників України. Київ. 1998, сторінка 22 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 22 травня 2022.

Література[ред. | ред. код]