Ват-Пху

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ват-Пху
Vat Phou and Associated Ancient Settlements within the Champasak Cultural Landscape *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
WatPhouwholesite.jpg

Ват-Пху: ліворуч південний палац, далі тераси, що ведуть до центрального святилища, гора Пху Као в тумані та північний палац
Координати: 14°49′59″ пн. ш. 105°48′00″ сх. д. / 14.83333299999999966° пн. ш. 105.80000° сх. д. / 14.83333299999999966; 105.80000
Країна Лаос
Тип Культурний
Критерії iii, iv, vi
Об'єкт № 481
Історія реєстрації
Зареєстровано: 2001 (25-та сесія) (невідомо сесія)
Ват-Пху is located in Лаос
Ват-Пху

CMNS: Ват-Пху на Вікісховищі
Гора Пху Као у формі лінгам

Координати: 14°50′53″ пн. ш. 105°49′03″ сх. д. / 14.8482639° пн. ш. 105.8176000° сх. д. / 14.8482639; 105.8176000 Ват-Пху — руїни кхмерського храмового комплексу в південному Лаосі. Храм знаходиться біля підніжжя гори Пху Као за 6 км від річки Меконг, південніше міста Тямпатсак у провінції Тямпасак. Ще в V столітті на території комплексу існував храм, але споруди, що збереглися, відносяться до XI — XIII століття. Спочатку храмовий комплекс був пов'язаний з шиваїстськими культами, але потім став центром буддизму тхеравади, храм діє дотепер.

Історія[ред.ред. код]

Ват-Пху спочатку пов'язували з містом Шрестапура на березі річки Меконг на схід від гори Лингапарвата, яка пізніше стала називатися Пху Као. У другій половині V століття місто вже було столицею держави, пов'язаної з державами Ченла і Тямпа, приблизно в цей час були побудовані перші храмовові споруди на горі. Гора в формі лінгама мала в культі Шиви особливе символічне значення, річка при цьому символізувала світовий океан, або Гангу. Храм був присвячений Шиві, а води річки під храмом вважалися священними.

Щонайменше в роки правління Яшовармана I у X століттяе Ват-Пху вже входив у Кхмерську імперію зі столицею Ангкор. Шрестапура перемістився в нове місто, розташоване на південь від храму. Пізніше споруди були перебудовані, при цьому частково використовували кам'яні блоки початкових храмів. Той храм, який зберігся до теперішнього часу, був побудований в періоди Кох Кер і Бапхуон XI століття. Коли імперія прийняла буддизм тхеравади, храмовий комплекс був дещо перебудований. У період, коли на цій території заселилися лао, храм продовжував функціонувати, і кожен лютий тут організовуються храмові свята. 2001 року храмовий комплекс був занесений до списку свіової Спадщини ЮНЕСКО.

Опис[ред.ред. код]

Фасад святилища з сучасним зображенням Будди
Вішну і Гаруда на стіні на північний схід від святилища

Храм Ват-Пху, як усі кхмерські храми, орієнтований на схід. Основну орієнтацію визначає священна гора й річка. За 1400 метрів від храму розташовується джерело, 100 метрів вище по схилу. За км на схід, на іншій стороні річки Меконг, розташовується місто. Дороги від храму ведуть до інших храмів, і врешті до храмового комплексу Ангкор.

Навколо храму розташовані палаци, відомі як північний і південний, чи чоловічий і жіночий, палаци і храм споруджено на одній осі. Призначення палаців не ясне. Північний палац зберігся краще. Загалом споруди відповідають ранньоангкорському стилю.

Крішна вбиває Камса на південній стіні святилища

Багато споруд комплексу перебувають у незадовільному стані.

На південь від святилища знаходиться рельєф індуїстської трійці, а на північ — відбиток сліду Будди, а також зображення у формі слона і крокодила. Існує припущення, що крокодилячий камінь пов'язаний з людськими жертвопринесеннями, описаними в китайських текстах VI століття.

Література[ред.ред. код]

  • Freeman, Michael (1996). «A Guide to Khmer Temples in Thailand and Laos». Weatherhill. ISBN 0-8348-0450-6.
  • Higham, Charles (2001). «The Civilization of Angkor». Phoenix. ISBN 1-84212-584-2.
  • International Council on Monuments and Sites report / report on World Heritage Site application, September 2001.
  • M. Santoni et alii, «Excavations at Champasak and Wat Phu (Southern Laos)», in R. Ciarla, F. Rispoli (ed.), South-East Asian Archaeology 1992, Roma 1997, p. 233-63;
  • M. Cucarzi, O. Nalesini et alii, «Carta archeologica informatizzata: il progetto UNESCO per l’area di Wat Phu», in B. Amendolea (ed.), Carta archeologica e pianificazione territoriale, Roma 1999, p. 264-71;
  • UNESCO Champasak Heritage Management Plan, Bangkok 1999 [1];
  • Internation Council on Monuments and Sites report on World Heritage Site application, September 2001;