Ваханга
| Ваханга | |
|---|---|
 фотографія атола Ваханга, зроблена NASA | |
| Географія | |
| 21°19′ пд. ш. 136°39′ зх. д. / 21.317° пд. ш. 136.650° зх. д.Координати: 21°19′ пд. ш. 136°39′ зх. д. / 21.317° пд. ш. 136.650° зх. д. | |
| Акваторія | Тихий океан |
| Група островів | Acteon Groupd |
| Площа | 12,6 км² |
| Країна | |
 Франція | |
| Адм. одиниця | Французька Полінезія |
| Населення |
|
| Відкрито | 5 лютого 1606 |
  Ваханга Ваханга (Французька Полінезія) | |
 | |
 Ваханга у Вікісховищі | |
Ваханга — невеликий безлюдний атол, що входить до групи Актеон на архіпелазі Туамоту у Французькій Полінезії і належить до муніципалітету островів Гамб'є.
Географія[ред. | ред. код]
Ваханга лежить за 9 км на захід від Тенарунги і за 1362 км на південний схід від Таїті. Це круглий атол діаметром 3,6 км і площею 3,8 км2 (12,6 км2 лагуни включно). Це невисокий атол із місцем посадки на північно-західній стороні острова біля білого будинку, але доступу до лагуни немає.
Історія[ред. | ред. код]
Перше зареєстроване спостереження цього атола зроблено під час іспанської експедиції португальського мореплавця Педро Фернандеса де Кіроса 5 лютого 1606 року під назвою Las Cuatro Coronadas («чотири короновані» (кокосовими пальмами)),[1][2] однак ця інформація не була повністю задокументована. Таким чином, перший однозначний підхід до острова був здійснений у 1833 році мореплавцем Томасом Ебрілом на його торговому судні Amphitrite і знову в 1837 році лордом Едвардом Расселом, командиром HMS Actaeon, таку назву дала група.[3] Раніше нею володів чоловік на ім'я капітан Ніколас, але був викуплений у 1934 році.[4]
Флора і фауна[ред. | ред. код]
Флора Ваханги складається з кокосових пальм, Portulaca lutea,[5] Cassytha filiformis,[6] і щирицевих, таких як вид Achyranthes aspera var. велютина.[7]
У 2007 році екологічний проєкт, проведений Університетом Окленда та Орнітологічним товариством Полінезії, мав на меті знищити пацюків малих Ваханги, які колонізували атол, щоб відновити баланс в екосистемі, що підтримує такі види птахів, як полінезійський голуб і куліга туамотуанська.[8] Попередня кампанія 2000 року не досягла цієї мети.[9]
У 2015 році, внаслідок кампанії збереження птахів, на острові знищили щурів.[10]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Brand, Donald D. The Pacific Basin: A History of its Geographical Explorations The American Geographical Society, New York, 1967, p.136.
- ↑ Kelly, Celsus, O.F.M. La Austrialia del Espiritu Santo.
- ↑ Pacific Island: Eastern-Pacific — Geographical handbook series, James Wightman Davidson and Naval Intelligence Division, editions Naval Intelligence Division, 1945, p.224.
- ↑ Archaeology of Mangareva and neighboring atolls by Kenneth Pike Emory, editions Kraus, 1971, p.58-60.
- ↑ Flora of French Polynesia by Jacques Florence, editions IRD, 2004, p.344
- ↑ Flora of French Polynesia by Jacques Florence, editions IRD, 2004, p.145
- ↑ Flora of French Polynesia by Jacques Florence, editions IRD, 2004, p.50
- ↑ CEPF SMALL GRANT FINAL PROJECT COMPLETION REPORT
- ↑ ECOLOGICAL RESTORATION OF VAHANGA ATOLL, ACTEON GROUP, TUAMOTU ARCHIPELAGO: OPERATIONAL PLAN (PDF). Manu. 15 September 2006. с. 5. Процитовано 19 December 2022.
- ↑ Deux ans après, la dératisation des Actéon-Gambier est un succès (фр.). Tahiti Infos. 11 August 2017. Процитовано 19 December 2022.