Вегето-судинна дистонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вегетосудинна дистонія (синоніми: нейроциркуляторна дистонія, нейроциркуляторна астенія, психовегетативний синдром, вегетоневроз, синдром вегетативної дисфункції) - це стан, при якому порушується робота вегетативної нервової системи. Не є самостійним діагнозом, оскільки не згадується в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду. Це поняття часто плутається із порушеннями автономної нервової системи із рубрики G90 згідно МКХ-10. Однак, останнє включає первинне (вроджене) або вторинне ураження вегетативної нервової системи при наявних об'єктивних доказах. Наприклад, синдром Горнера (G90.2), синдром Райлі-Дея (G90.1) або ураження вегетативної нервової системи при ускладненому перебігу цукрового діабету 2-го типу (G90.8)[1].

Реакція гіперактивації симпатичної нервової системи, яку часто тлумачать як ВСД, не є специфічною для якого-небудь захворювання, а є нічим іншим, як описаним Гансом Сельє механізмом адаптації організму до хронічного стресу [2].

Пацієнти із вегето-судинною дистонією часто підпадають під критерії однієї із наступних проблем зі здоров'ям:

  • Соматоформний розлад (F45).
  • Тривожні розлади (F40-F41).
  • Синдром подразненого кишківника (K58).
  • Депресивний епізод (F32).
  • Порушення вегетативної нервової системи внаслідок вживання алкоголю (G31.2).
  • Первинне або вторинне порушення вегетативної нервової системи (G90).

Слід зазначити, що справжні вторинні порушення вегетивної нервової системи зустрічаються переважно при системних захворюваннях, для яких є характерним залучення ЦНС у патологічний процес, включаючи полінейропатію при цукровому діабеті, хворобу Паркінсона, розсіяний склероз, інсульт (при ураженні центрів автономної нервової системи у стовбурі мозку). Відповідно, лікування вегетативної дисфункції при цих станах полягає у лікування основного захворювання.

Симптоми[ред. | ред. код]

Зазвичай, лікарі, які ставлять діагноз ВСД, спираються на наступні симптомокомплекси:

  • кардіологічний, серцебиття, аритмії;
  • респіраторний, що досягає іноді рівня задухи або невротичної астми, дихального кризу або, в легких випадках, проявляється «дихальним дискомфортом»;
  • астенічний;
  • синдром вегетосудинної дистонії та кризів з поширеними або регіональними розладами судинного тонусу;
  • періферійними ангіодистонічними розладами, венозною гіпертонією, раптовим підвищенням або зниженням артеріального тиску;
  • розлади терморегуляції;
  • біль у суглобах кінцівок по типу невралгій;
  • іноді невротичні розлади у вигляді астенодепресивного або депресивно-іпохондричного синдромів;
  • явища шлункової та кишкової диспепсії, дискінезії жовчного міхура та кишківника,
  • розлади менструального циклу, метрорагії, предменструальний синдром, альгодисменорея.

Лікування[ред. | ред. код]

Оскільки вегето-судинна дистонія не є самостійним захворюванням, протоколів його лікування, заснованого на принципах доказової медицини, не існує. Терапія проводиться стосовно основного захворювання.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела інформації[ред. | ред. код]

  1. http://apps.who.int/classifications/icd10/browse/2010/en#/G90-G99 МКХ-10
  2. https://en.wikipedia.org/wiki/Stress_(biology)#General_adaptation_syndrome

Посилання[ред. | ред. код]

Серцево-судина дистонія