Веньковський Кирило Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
д-р Кирило Іванович Веньковський
Посол до Австрійського парламенту
8.1848 — 07.03.1849

Народився1808
Угерці Мінеральні, Ґміна Вільшаниця, Ліський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща
Помер2 лютого 1865(1865-02-02)
Відень, Австрійська імперія
Виборчий округЯворівський
Відомий якдержавний службовець, політик
ГромадянствоАвстрійська імперія Австрійська імперія
Національністьукраїнець
Alma materюридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
БатькоІван Веньковський, професор
У шлюбі зФранциска Келлерман
Діти2 сини, 2 доньки
Професіяправник
Релігіягреко-католик

Кири́ло Іва́нович Венько́вський (1808 — 2 лютого 1865, Відень, Австрійська імперія) — доктор права, політичний та громадський діяч Галичини середини XIX століття століття, посол до Австрійського парламенту 1848 року.

Народився в родині викладача, професора середніх шкіл у Львові Івана Веньковського.

Здобув юридичну освіту у Львівському університеті, де отримав ступінь доктора права. З 1832 р. — концепт-стажер, з 1837 р. — актуарій, а з 1841 р. — фіскальний ад'юнкт при Торговій палаті у Львові. З 1849 р. — ад'юнкт, а з 1858 р. — фінансовий радник у фінансовій прокуратурі у Відні.

В часи весни народів в Австрійській імперії активно включається в політичну діяльність. В кінці березня 1848 року був у складі депутації Народного Комітету до Відня. Був членом Ставропігійського інституту та учасником Руського Собору у Львові (1848), членом Головної Руської Ради (1848). Член австрійського рейхстагу від серпня 1848 до 7 березня 1849. Обраний від Яворівського виборчого округу. 7 березня 1849 року парламент був розпущений і парламентарі втратили повноваження. В парламенті входив у Польське коло.

Родина

[ред. | ред. код]

Одружився у 1841 з Францискою Келлерман. Мав 2 синів (один помер в дитинстві) і 2 доньок. Одна з них, Берта, вийшла заміж за фельдмаршала-лейтенанта австро-угорської армії Адама Дембицького фон Вроцєнь.

Джерела

[ред. | ред. код]