Веньковський Кирило Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
д-р Кирило Іванович Веньковський
Посол до Австрійського парламенту
8.1848 — 07.03.1849
Народився 1808
Угерці Мінеральні, Ґміна Вільшаниця, Ліський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща
Помер 2 лютого 1865(1865-02-02)
Відень, Австрійська імперія
Виборчий округ Яворівський
Відомий як державний службовець, політик
Громадянство Австрійська імперія Австрійська імперія
Національність українець
Alma mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Батько Іван Веньковський, професор
У шлюбі з Франциска Келлерман
Діти 2 сини, 2 доньки
Професія правник
Релігія греко-католик

Кири́ло Іва́нович Венько́вський (1808 — 2 лютого 1865, Відень, Австрійська імперія) — доктор права, політичний та громадський діяч Галичини середини XIX століття століття, посол до Австрійського парламенту 1848 року.

Народився в родині викладача, професора середніх шкіл у Львові Івана Веньковського.

Здобув юридичну освіту у Львівському університеті, де отримав ступінь доктора права. З 1832 р. — концепт-стажер, з 1837 р. — актуарій, а з 1841 р. — фіскальний ад'юнкт при Торговій палаті у Львові. З 1849 р. — ад'юнкт, а з 1858 р. — фінансовий радник у фінансовій прокуратурі у Відні.

В часи весни народів в Австрійській імперії активно включається в політичну діяльність. В кінці березня 1848 року був у складі депутації Народного Комітету до Відня. Був членом Ставропігійського інституту та учасником Руського Собору у Львові (1848), членом Головної Руської Ради (1848). Член австрійського рейхстагу від серпня 1848 до 7 березня 1849. Обраний від Яворівського виборчого округу. 7 березня 1849 року парламент був розпущений і парламентарі втратили повноваження. В парламенті входив у Польське коло.

Родина[ред. | ред. код]

Одружився у 1841 з Францискою Келлерман. Мав 2 синів (один помер в дитинстві) і 2 доньок. Одна з них, Берта, вийшла заміж за фельдмаршала-лейтенанта австро-угорської армії Адама Дембицького фон Вроцєнь.

Джерела[ред. | ред. код]