Вести. Репортёр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вести. Репортёр
укр. Вісті. Репортер
Частина обкладинки журналу «Вісті. Репортер».jpg
Країна видання Україна
Періодичність виходу 1 раз на тиждень
Мова Російська
Адреса редакції м. Київ, вул. Велика Васильківська, 4в
Головний редактор Гліб Простаков
Видавець ТОВ «Медіа-Репортер»
Засновник ТОВ «Медіа-Репортер»
Засновано 2013
Дата закриття 2015
Обсяг 84 стор.
Наклад 50 000 [1] примірників
Ціна 10 ₴
Передплатний індекс (Укрпошта) 68868

reporter.vesti.ua

«Вести. Репортёр» (укр. Вісті. Репортер) — суспільно-політичний тижневик. Виходить з 30 серпня 2013 року російською мовою. За словами[2] першого головного редактора тижневика Іскандера Хісамова, жанр журналу — репортаж, поєднаний з аналітикою. Журнал виходить щотижнево по п'ятницях.

Тижневик входить до одного медіа-холдингу з газетою «Вєсті» та телеканалом UBR — «Мультимедіа-інвест груп». Видається за ліцензією російського журналу «Русский репортёр», який входить до медіа-холдингу «Експерт»[3].

Аудиторія тижневика, за визначенням першого головного редактора, — це люди, які приймають рішення, — політики, бізнесмени, менеджери, чиновники, а також експерти, вчені, креативний клас, япі, студенти[3].

Журнал зареєстрований у державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності під номером КВ №19947-9747Р від 07.06.2013.

Частину контенту (до 30 відсотків), який стосується міжнародної політики журнал буде передруковувати з російського видання «Русский репортёр»[2].

27 жовтня 2015 року журнал «Вести. Репортёр» заявив про припинення виходу друкованої версії видання. Він буде повністю інтегрований із сайтом газети «Вести». Причиною такого рішення стала нібито змінама потреб аудиторії, а також необхідність відповідати новим викликам на медіаринку України.[4]

Власність[ред. | ред. код]

«Вести. Репортёр» входить до холдингу «Мультимедіа інвест груп», якому також належить телеканал UBR, щоденна безкоштовна газета «Вести», «Радио Вести» та сайт vest-ukr.com.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]