Виборчий бюлетень
Ви́борчий бюлете́нь — офіційний документ для голосування на виборах, в якому виборець зазначає своє волевиявлення на підтримку окремих кандидатів та виборчих списків кандидатів, висунутих політичними партіями[1].
Виборчий бюлетень має низку функцій, зокрема: інформує виборця про вибори, кандидатури та порядок голосування; забезпечує таємне голосування; документує волевиявлення виборця для подальшого встановлення результатів виборів.
Форма і зміст виборчого бюлетеня та порядок встановлення результатів виборів визначаються законодавством (Закони України «Про місцеві вибори»[2], «Про вибори народних депутатів України»[3], «Про вибори Президента України»[4]) та рішеннями виборчих комісій, прийнятими у межах їх законних повноважень.
В Україні у виборчому бюлетені наводиться список варіантів голосування, один з яких виборець особисто відмічає позначкою та опускає бюлетень у виборчу скриньку. Для встановлення результатів виборів бюлетені виймаються зі скриньки і виборча комісія підраховує кількість голосів, відданих за кожну кандидатуру та партійний список, відповідно до позначок виборців у бюлетенях. Якщо у бюлетені відсутня позначка або таких позначок кілька, а також в інших передбачених законом випадках бюлетень визнається недійсним.
Виборчий бюлетень не є агітаційним матеріалом, однак його форма і зміст може вплинути на волевиявлення виборця. Оскільки перші позиції у списку виборці зазвичай прочитують, це може створити перевагу відповідним кандидатурам, тому для справедливості номери варіантів голосування у бюлетені розподіляються між кандидатурами шляхом жеребкування. Також, наприклад, замість популярних кандидатів та партій виборець може помилково проголосувати за технічних кандидатів, «двійників» зі схожими іменами та назвами, які висунуті виборчими штабами, що використовують брудні політичні технології[5][6][7].
В Італії знищення чужого виборчого бюлетеня карається тюремним строком від одного до шести років. [8]
- ↑ Виборче право. Бюлетень виборчий. Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ Закон України «Про місцеві вибори». Архів оригіналу за 10 жовтня 2016. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ Закон України «Про вибори народних депутатів України». Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ Закон України «Про вибори Президента України». Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ Аналітичний звіт про брудні технології на президентських виборах 2004 р. в Україні (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ Застосування «брудних» виборчих технологій під час виборів на посаду міських голів в Україні (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2016. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ I. Білан. «Двійники», «клони», «технарі» — ознака майбутніх парламентських виборів (2012 р.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ http://lenta.ru/news/2008/04/13/ballot/ [Архівовано 8 грудня 2013 у Wayback Machine.] Італієць з'їв бюлетень на виборчій дільниці
- Л. Кочубей. Бюлетень виборчий // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. ISBN 978-966-611-818-2.
- Виборчий бюлетень [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Підписний лист [Архівовано 11 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.