Вибух нафтової платформи Deepwater Horizon

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рис. 1. Горить нафтова платформа «Deepwater Horizon»
Рис. 3.
Модель.
Рис. 4. Світлина NASA з супутника. 25 квітня, 2010

Вибух нафтової платформи «Deepwater Horizon» — техногенна катастрофа, яка сталася 20 квітня 2010 р. за 80 км від узбережжя штату Луїзіана в Мексиканській затоці [1][2][3][4].

Характеристика платформи[ред. | ред. код]

Deepwater Horizon, дослівно «Глибоководний Горизонт» — Напівзаглибна нафтова бурова платформа сверхглубоководного буріння з системою динамічного позиціонування. Побудована в 2001 році південнокорейської суднобудівної компанією Hyundai Heavy Industries. Платформа була закладена 21 березня 2000 року і спущена на воду 23 лютого 2001 року.

Технічні характеристики платформи такі:

  • довжина — 112 м,
  • ширина — 78 м,
  • висота — 97,4 м;
  • середнє осідання — 23 м;
  • водотоннажність — 52587 т;
  • вантажомісткість — 32588 т;
  • силова установка — дизельно-електричною потужністю 42 МВт;
  • швидкість — 4 вузли;
  • екіпаж — 146 осіб.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Концептуальна схема підводних куполів нафти, що спочатку планувалася для розливу нафти Deepwater Horizon. На цьому етапі залишилося 2 витоки нафти з трубопроводу.

Одна з найбільших техногенних катастроф у світовій історії.

Вибух нафтової платформи «Deepwater Horizon» — аварія сталася 20 квітня 2010 року в 80 кілометрах від узбережжя штату Луїзіана в Мексиканській затоці, і з часом переросла в техногенну катастрофу спочатку локального, потім регіонального масштабу, з негативними наслідками для екосистеми регіону на багато десятиліть вперед.

Одна з найбільших техногенних катастроф у світовій історії за негативного впливу на екологічну обстановку. На даний момент визнана найбільшим витоком нафти у відкритий океан в історії США, і, ймовірно, в світовій історії.

20 квітня 2010 року в 22:00 за місцевим часом на платформі стався вибух, що спричинив сильну пожежу. Незадовго перед цим була проведена перевірка герметичності свердловини, під час якої було витрачено в 3 рази більше бурового розчину, ніж передбачалося.

Внаслідок вибуху семеро людей отримали поранення, четверо з них перебували в критичному стані, безвісти зникли 11 людей. Усього на момент НП на буровій платформі працювали 126 осіб, і зберігалося близько 2,6 мільйона літрів дизельного палива. Продуктивність платформи становила 8 тисяч барелів на добу.

Нафтова платформа «Deepwater Horizon» затонула 22 квітня після 36-годинної пожежі, що послідувала за потужним вибухом. Після вибуху і затоплення нафтова свердловина була пошкоджена і нафта з неї стала надходити у води Мексиканської затоки.


Хронологія розвитку аварії[ред. | ред. код]

Розлив нафти тривав 152 дні з 20 квітня по 19 вересня 2010 року, за цей час зі свердловини в Мексиканську затоку витекло близько 5 мільйонів барелів нафти.

Станом на 29 квітня 2010 року нафтова пляма досягла в окружності 965 кілометрів і знаходилася на відстані 34 кілометрів від узбережжя штату Луїзіана, увечері 29 квітня 2010 року нафтова пляма досягла гирла річки Міссісіпі.

6 травня 2010 року нафта була виявлена ​​на острові Фрімейсон архіпелагу Шанделур, входить в один з найстаріших заповідників США, штат Луїзіана.

4 червня 2010 року нафта з'явилася на пляжі міста Пенсакола штат Флорида, який вважається одним з «найбільш білих пляжів».

28 червня 2010 року нафта досягла штату Міссісіпі, де були забруднені пляжі, також нафтові згустки були виявлені в найбільшому озері штату Луїзіана Пончартрейн.

Нафтова пляма досягла площі 75 тисяч квадратних кілометрів.

Екологічні наслідки[ред. | ред. код]

В результаті розливу нафти було забруднено 1770 кілометрів узбережжя, була введена заборона на рибну ловлю, для промислу були закриті більше третини всієї акваторії Мексиканської затоки. Від нафти постраждали всі штати США, які мають вихід до Мексиканської затоки, найсильніше постраждали штати Луїзіана, Алабама, Міссісіпі і Флорида.

За даними на 25 травня 2010 року на узбережжі Мексиканської затоки було виявлено 189 мертвих морських черепах, багато птахів і інших тварин, на той момент розлив нафти погрожував понад 400 видів тварин, у тому числі китам і дельфінам. Станом на 2 листопада 2010 було зібрано 6814 мертвих тварин, в тому числі 6104 птиці, 609 морських черепах, 100 дельфінів і інших ссавців, і одна рептилія іншого виду.

Від розливу нафти постраждали рибальська, туристична, нафтова галузі прибережних штатів США.

Усунення наслідків аварії[ред. | ред. код]

Після вибуху основні зусилля спеціальних служб були спрямовані на гасіння пожежі на платформі. Після того, як платформа затонула, всі заходи були сконцентровані на двох напрямках: спроба герметизації свердловини, через яку відбувався викид нафти, і боротьба з поширенням нафтової плями і наслідками цього поширення.

Спроби зупинити витік нафти з пошкодженої свердловини почалися практично відразу, так, 25 квітня 2010 року було невдала спроба встановити на свердловині превентора. була знята заглушка, яка не справлялася з утриманням нафти, і замість неї 13 липня була встановлена ​​75-тонна заглушка.

16 липня 2010 було оголошено про зупинку витоку нафти на свердловині завдяки установці клапана, проте підкреслювалося, що це не остаточна герметизація. 18 липня був виявлений ​​новий витік в 3 кілометрах від свердловини.

Витік нафти була зупинена 4 серпня 2010 року завдяки гідростатичному тиску закачані в аварійну свердловину бурового розчину і цементу. Для повної герметизації свердловини було необхідно буріння розвантажувальних свердловин буріння розвантажувальної свердловини відбувалося в 30,5 м від аварійної свердловини. 17 вересня 2010 були завершені роботи по бурінню розвантажувальної свердловини, 18 вересня через цю свердловину почалося закачування цементу і 19 вересня 2010 року було оголошено про остаточну герметизації пошкодженої свердловини і зупинки витоку нафти.

Для боротьби з розливом нафти використовувалися бонові загородження, розпорошення диспергентів, контрольоване випалювання і механічний збір нафти.

Підпалили нафтову пляму за допомогою спеціального буя з паливом, почався процес контрольованого випалювання нафтової плями біля узбережжя штату Луїзіана, Всього було 441 контрольоване спалювання, кожне спалювання тривало від 7 хвилин до декількох годин, в залежності від розмірів нафтової плями.

Широке використання (обсяг використовуваних диспергентів перевищив 800 000 галонів) компанією BP диспергентів сімейства Корексіт (Corexit 9500 і Corexit 9527) викликало критику, так як за даними Агентства захисту навколишнього середовища США дані види диспергент є більш токсичними і менш ефективними по порівняно з аналогами.

Збір нафти здійснювався як у відкритому морі за допомогою спеціальних кораблів-скімерів, так і на узбережжі, де значна частина робіт виконувалася вручну добровольцями і власниками очищаються ділянок. Особливу складність для очищення представляли піщані пляжі, де нафту змішувалася з піском і роботи здійснювалися вручну, і болота, звідки нафту доводилося викачувати.

Розслідування причин аварії[ред. | ред. код]

Згідно з доповіддю BP причинами аварії стали людський фактор, зокрема неправильні рішення персоналу, технічні неполадки і недоліки конструкції нафтової платформи, всього було названо шість основних причин катастрофи.

За даними доповіді цементна подушка на дні свердловини не змогла затримати вуглеводні в резервуарі, через це крізь неї в бурову колону просочувалися газ і конденсат. Фахівці BP і Transocean Ltd. невірно витлумачили результати вимірювань тиску в свердловині при перевірці свердловини на герметичність.

Потім протягом 40 хвилин фахівці Transocean Ltd. не помічали, що зі свердловини йде потік вуглеводнів. Газ, який міг бути безпечно виведений за борт, поширився по буровій платформі через вентиляційну систему, і протипожежні системи не змогли запобігти його розповсюдженню. Вентиляційна система платформи виявилася заповненою вибуховою сумішшю газу з повітрям. Після вибуху із-за несправності механізмів не спрацював противикидний превентор, який повинен був автоматично закупорити свердловину і запобігти витоку нафти в разі аварії.

Головною причиною названо прагнення BP скоротити витрати по розробці свердловини, заради цього знехтували рядом норм з безпеки. Причинами були названі: брак інформації, невдала конструкція свердловини, недостатнє цементування, зміни в проекті.


Публікації[ред. | ред. код]

  • Олег Боровський. «Чорне море» біля берегів Маямі //Україна Молода. 6 травня 2010. С. 7.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Robertson, Campbell; Krauss, Clifford (2 August 2010). Gulf Spill Is the Largest of Its Kind, Scientists Say. The New York Times. Процитовано 12 August 2010. 
  2. BP leak the world's worst accidental oil spill. The Daily Telegraph (London). 3 August 2010. Процитовано 15 August 2010. 
  3. Jervis, Rick; Levin, Alan (27 May 2010). Obama, in Gulf, pledges to push on stopping leak. USA Today. Associated Press. Процитовано 3 March 2013. 
  4. Memorial service honors 11 dead oil rig workers. USA Today. 

Посилання[ред. | ред. код]