Владан Десниця

Владан Десниця
Владан Десниця
хорв. Vladan Desnica
Народився	17 вересня 1905; Задар,; Хорватія
Помер	4 березня 1967 (61 рік); Загреб,; Хорватія
Поховання	Іслам Грцький
Країна	СФРЮ; Австро-Угорщина; Королівство Югославія
Національність	серб
Місце проживання	Задар
Діяльність	письменник
Сфера роботи	література, поезія, драма і переклад
Alma mater	факультет соціально-гуманітарних дисциплін Загребського університетуd, факультет права Загребського університетуd і Antun Vrančić High Schoold
Знання мов	сербська і хорватська
Мова творів	хорватська, сербська
Конфесія	Сербська православна церква
Родичі	Stojan Jankovićd
Нагороди	премія Змаяd (1957)
	Владан Десниця у Вікісховищі

Владан Десниця (серб. Владан Десница; 17 вересня 1905, Задар — †4 березня 1967, Загреб) —югославський письменник, мислитель і перекладач.

Біографія

Владан народився в одній із найшанованіших сербських родин Далмації. Його рід по чоловічій лінії був тісно пов'язаний із національною історією: він був нащадком Стояна Янковича, легендарного ватажка ускоків, що боровся проти османів. Мати була з давньої хорватської родини Луковичів. Символом його спадкоємності стала Вежа Янковича (серб. Кула Јанковића) в Ісламі-Грцькому — родинний маєток-фортеця XVII століття, де зберігалися унікальні архіви, бібліотека та колекція предметів мистецтва. Саме тут письменник черпав натхнення для своїх творів. Десниця навчався у школі в Задарі, Спліті та Шибенику. Шкільну освіту завершив 1924 року. Після закінчення гімназії в Задарі та Спліті він вивчав право в Загребі (Хорватія) та Барі (Італія), Філософію та гуманітарні науки у Парижі. Завдяки перебуванню в Італії та Франції він досконало володів мовами цих країн, що дозволило йому в оригіналі читати Пруста, Валері та Піранделло. Ці автори справили значний вплив на його стиль, спрямований на внутрішній аналіз особистості, а не на зовнішні події. По отриманню вищої освіти у 1930-х роках працював у батьковій адвокатській конторі. Видавав щорічник Magazin sjeverne Dalmacije (1934). Згодом працював у Державній прокуратурі у Спліті. Після Другої світової війни переїхав до Загреба.

Літературна спадщина

Десниця увійшов у літературу пізно, вже сформованою особистістю, що пояснює високий рівень його текстів вже з перших публікацій. Він писав переважно екавицею (стандарт сербської мови) і активно брав участь у житті сербських культурних товариств у Хорватії. Писати він почав з 1950х років. Наразі є одним з найвідоміших хорватських письменників другої половини 20-го століття.

Найвідоміші твори:

«Весни Івана Галеба» (1957). Цей роман вважається вершиною філософського модернізму в усій югославській літературі. Дія розгортається в лікарняній палаті, де скрипаль Іван Галеб одужує після операції. Весь роман — це «потік свідомості», спогади про дитинство, роздуми про сенс життя, страждання та смерть. Центральним образом роману є сонячне світло. Галеб спостерігає за рухом сонячного зайчика по стіні, що стає метафорою плинності часу та людського існування. Десниця відмовляється від класичної фабули на користь есеїстичності. Кожен розділ роману — це окремий філософський трактат про музику, самотність або красу.
«Зимове літування» (1950). Перший роман письменника, який викликав гострі дискусії. У ньому Десниця описує групу задарських інтелігентів-міщан, які під час бомбардувань Другої світової війни тікають у село. Автор демонструє не ідеалізовану «єдність народу», а жорстоке зіткнення двох різних світів — витонченого, але безпорадного міського та грубого, вітального селянського. Роман просякнутий чорним гумором і натуралізмом, що було нетиповим для югославської прози того часу.
«Оласути на сонці» (1952). Збірка оповідань, що фокусуються на дрібних деталях побуту, які розкривають глибинні людські трагедії.

Хорватський контекст

Життя та діяльність Владана Десниці були нерозривно пов'язані із Загребом та Далмацією. Він писав про ландшафти та ментальність хорватського Примор'я.

Сам Десниця вважав себе прихильником спільного культурного простору, називаючи себе «письменником людської долі», що стоїть вище за вузькі національні рамки.

Твори

Zimsko ljetovanje (Zagreb, 1950)
Olupine na suncu (Zagreb, 1952)
Proljeće u Badrovcu (Beograd, 1955)
Tu, odmah pored nas (Novi Sad, 1956)
Slijepac na žalu (Zagreb, 1956)
Proljeća Ivana Galeba (Sarajevo, 1957)
O pojmovima «tipa» i «tipičnoga» i njihovoj neshodnosti na području estetike (Zagreb, 1957)
Fratar sa zelenom bradom (Zagreb, 1959)
Pronalazak Athanatika (časopis Literatura, 1957)
Izbor pripovjedaka (Zagreb, 1966)
Sabrana djela Vladana Desnice, I—IV (Zagreb, 1975)