Владимир Янев
Владимир Янев | |
---|---|
Народився |
26 січня 1950 (74 роки) Пловдив, Болгарія |
Громадянство | Болгарія |
Національність | болгарин |
Діяльність | вчений, літературознавець, історик, есеїст, поет і письменник |
Відомий завдяки | літературний критик, викладач історія літератури |
Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського |
Знання мов | болгарська[1] |
Владимир Янев (26 січня 1950, Пловдив, Болгарія) — болгарський вчений, літературознавець, історик, есеїст, поет і письменник.
Біографія[ред. | ред. код]
Владимир Янев народився 26 січня 1950 в місті Пловдив. Закінчив Вищу школу «Ліляна Димитрова» (нині «Св. Патріарха Євтимія») у своєму рідному місті і болгарську філологію в Софійському університеті «Святого Климента Охридського» в 1972. Викладач болгарської мови і літератури в Неделино, Златограді, Пловдиві. З 1981 викладає в Пловдивському університеті "Паїсія Хілендарського". Протягом 1995/1999 навчальних років — викладач болгарської літератури в Петербурзькому університеті. Захистив докторську дисертацію: «Поезія Миколи Марангозова в контексті болгарської літератури». Доцент кафедри болгарської літератури та теорії літератури на філософському факультеті Пловдивського університету "Паїсія Хілендарського".
Член Спілки болгарських письменників та болгарського ПЕН-клубу.
Бібліографія[ред. | ред. код]
Літературознавчі книги та навчальні посібники[ред. | ред. код]
- „Живея и препрочитам“ (1990);
- „Признати и непознати“ (1999);
- „Христо Смирненски. Маскарадът и празникът“ (2000; II осн. прер. изд. – 2008);
- „С вас, седмокласници, да прочетем заедно“ (2002);
- „Кратки бележки върху българския литературен авангардизъм (с особен оглед към експресионизма)“ (2002);
- „Българска литература след Първата световна война“ (2002);
- „Литературният Пловдив от XIX век до наши дни“ (2008);
- „Въвеждане на безпределното“ (2009).
Нариси та публіцистика[ред. | ред. код]
- „Цигулката на Енгр. Строшени огледала“ (2000, 2006 – 3 фрагментарни новели и 3 поеми, спектакъл по нея „Скоростта на мрака“ в студентския театър „Алма алтер“ – София, реж. Николай Георгиев);
- „Съдържания. Разкази и още нещо“ (2000);
- „Втора цигулка. Строшени херми“ (2007);
- „Живият разказвач Николай Хайтов“ (2008);
- в съавторство с Иван Митев: „При Златната река. Думи за Георги Богданов“ (2008).
Двомовні книги поезії[ред. | ред. код]
- „Приписки по свещени камъни. Петербургска поема. / Приписки на священных камнях. Петербургская поэма“ (1999)
- „Петербургски стихове. / Петербургские стихи“ (1999).
Книги для юних читачів[ред. | ред. код]
- „Чудо не, ами чудо. Приказки за вълшебства“ (1994);
- „Анекдоти и истории за Древна Гърция“ (1994, 2 изд. – 2010);
- „История на световната литература, разказана за деца и юноши“ (1994 – т.1; 2003 – т.2);
- „Световната литература, разказана за деца и юноши“ (2006 – т.I).
Спогади[ред. | ред. код]
- „Ние сме за „Локо“ Пловдив“ (2001) [2]
- „Големия/т/ Хълм. Казармени истории“ (2004)
- „Живи души. Енциклопедична поема в първо лице за множествени числа“ (2006; 2007)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Борис Ангелов, „Владимир Янев, „Ние сме за „Локо” - Пловдив! [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- От и за Владимир Янев в Своден каталог НАБИС - национален каталог на академичните библиотеки в България
- Научна литература, свързана с Владимир Янев, в Google Наука
- Владимир Янев в LiterNet [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Владимир Янев в „Литературен свят“ [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- „Владимир Янев за новата си книга „Литературният Пловдив от XIX век до наши дни“ [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.], интервю на Тильо Тилев – вестник „Пловдивски университет“
- „Доц. Владимир Янев ПУ: Нашите възрожденци са наричали филологията „любословие“ [Архівовано 28 червня 2013 у Archive.is], интервю на Владислав Димитров, Diploma.bg, 25 февруари 2008
- „Поетът-критик проф. Владимир Янев: Всяко пиене е красиво, то не е касапска история!“ [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.], интервю на Георги Андонов, в. „Над 55“, 12 януари 2010
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |