Пловдив

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пловдив
болг. Пловдив

Герб Прапор
Герб Пловдива прапор
Панорама міста
Розташування міста Пловдив
Основні дані
42°09′ пн. ш. 24°45′ сх. д. / 42.150° пн. ш. 24.750° сх. д. / 42.150; 24.750Координати: 42°09′ пн. ш. 24°45′ сх. д. / 42.150° пн. ш. 24.750° сх. д. / 42.150; 24.750
Країна Болгарія
Регіон Пловдивська область
Столиця для Пловдивська область, Пловдив[d], Rodopi Municipality[d] і Maritsa Municipality[d]
Засновано 6 століття до н.е.
Площа 101 980 000 квадратний метр
Населення 347 719
Висота НРМ 164 ± 1 м
Водойма Мариця
Міста-побратими Лейпциг, Джидда, Бурса, Лесковац, Петра, Валенсія, Салоніки, Ґюмрі, Куманово, Кошице, Окаяма, Брно, Стамбул, Кутаїсі, Лоян, Охрид, Познань, Санкт-Петербург, Колумбія, Чанчунь, Самарканд
Телефонний код (+359) 032
Часовий пояс UTC+2 і UTC+3
Номери автомобілів РВ (П)
Код LAU (NUTS) BG56784
GeoNames 728193
OSM пошук у Nominatim
Поштові індекси 4000
Міська влада
Адреса

пл. "Стефан Стамболов" No.1

тел.: +359 32 634 240, факс: +359 32 260 790
Мер міста Іван Тотев
Веб-сторінка http://www.plovdivguide.com/
Мапа


CMNS: Пловдив на Вікісховищі

Пло́вдив (давня назва Філіппополь) — місто в Болгарії, адміністративний центр Пловдивської області.

Розташоване на берегах річки Мариці в центральній частині Верхньофракіської низовини.

Навколишня сільська місцевість рідко населена і гола. Місто розташоване подібно Риму, поміж семи пагорбів. Проте, ймовірно, туристи нараховують тільки шість з них, оскільки один з пагорбів був фактично знищений на початку 1900-х, і є тільки маленька скеля на тому місці.

Клімат[ред. | ред. код]

Літо є зазвичай спекотне і сухе. Зими або м'які середземні, або холодні сибірські. Найвологіший місяць року є червень з середнім опадами 65 мм, найсухіший є серпень з середньою величиною опадів 27 мм. Середня денна температура липня + 36 °C, середня денна температура січня — 5 °C.

Історія[ред. | ред. код]

Антична епоха[ред. | ред. код]

Життя в Пловдиві не переривалося майже вісім тисячоліть, що робить його історію надзвичайно багатою та цікавою. Місто старше Риму, Афін, Карфагена і Константинополя. Він був сучасником стародавньої Трої. Нинішнє місто лежить на залишках багатьох колишніх поселень, що визначає його багату культурну спадщину. Багато народів, які населяли територію міста, залишили сліди в 12-метрових культурних шарах і спорудах Пловдива.[1]

План античного міста в проекції на сучасниий Пловдив

Найдавніші сліди на території сьогоднішнього міста Пловдив датують 6-им тисячоліттям до н.е., коли виникли перші постійні населені пункти у неоліті - кілька населених пунктів, подібних до селища Ясса Тепе 1 у районі Філіпово і Ясса Тепе 2 у районі Лаути. Найдавніше відоме поселення Трикутник було відкрито в Небет-Тепе і датується кам'яно-мідним віком (IV-III тис. до н.е.) За часів залізного віку поселення Небет тепе є укріпленим місцем фракійського народу і в 5 ст до н.е. входить в Одриське царство. У 342 р. до н.е. селище завойовано королем Філіппом II Македонським, який дав йому своє ім'я - «Філіпополіс», яке і донині використовується в різних варіантах. У той час місто було оточене міцними кріпосними стінами, але в 320 році до нашої ери Одриське царство відновлює свою незалежність. Під час македонського правління і наступного елліністичного віку Філіпополіс був перетворений на місто і став одним з найважливіших центрів В 72 до н. е. Пловдив захопили легіони римського полководця Марка Теренція Варрона Лукулла.В 45 році н. е. місто увійшло до складу Римської імперії (де стало центром провінції Фракія) і отримало назву Трімонт («Місто трьох пагорбів»). В цей час місто було важливим опорним пунктом римлян (через нього проходила важлива стратегічна дорога Via Militaris, що зв'язувала Балкани із зовнішнім світом). Про це свідчать численні руїни римських будівель, що збереглися до наших днів, а саме: іподром, акведук, терми і амфітеатр. Близько 250 року місто постраждало від нападів готів, в 395 році увійшо до складу Візантійської імперії, а в 444-447 рр. було спустошене гунами.

Середньовіччя[ред. | ред. код]

При імператорі Юстиніані I місто було відновлено і додатково укріплене. З VIII століття серед жителів міста збільшується чисельність павликиян і в подальшому місто стало одним з центрів богомильства. У 812 році місто взяли війська болгарського хана Крума, в 836 році місто було включене до складу Першого Болгарського царства і отримало ім'я Пилдін. З IX століття місто стало центром Болгарської єпархії. В XI столітті місто вперше згадується під назвою Пловдив. В кінці 969 року або на початку 970 місто було взято військами київського князя Святослава і в подальшому увійшло до складу Візантії. Близько 1090 року Пловдив постраждав від набігу печенігів. Під час третього хрестового походу (1189 - 1192) Пловдив був зруйнований, близько 1198 року - відновлений і в 1204 році - знову захоплений хрестоносцями (ставши центром герцогства "Ducatum de Finepople"). В кінці 1220-х років Пловдив був повернутий під владу болгарських царів Іваном Асеном II, в 1240 - відійшов до Нікейський імперії, але в 1344 - знову приєднаний до Болгарії. В 1364 році місто було захоплене османами і до 1382 року залишалося адміністративним центром вилайета Румелия. В цей час місто втратило своє значення фортеці, а в 1410 році міські мури були знесені.

Новий час[ред. | ред. код]

Церква св. Марини (XIX ст)

Під владою турків місто (яке отримало назву Філібе) розвивається як торговий центр. У 1818 році місто було майже повністю зруйноване потужним землетрусом, але пізніше відбудоване, в 1846 Пловдив постраждав від великої пожежі. Поступово Пловдив стає центром болгарського відродження. 11 (23) травня 1851 в Пловдиві вперше відсвяткували день Кирила і Мефодія, в 1861 році в місті була відкрита перша в Болгарії гімназія. Пловдив стає центром болгарського національно-визвольного руху, в 1869 році Васіл Левскі в Пловдиві створив революційний комітет. Жителі міста брали участь в Квітневому повстанні 1876 року, пригніченому турецькою владою. В ході російсько-турецької війни 1877-1878 років 2-7 січня 1878 року поблизу міста відбулася одна із завершальних битв. Під час Другої Світової війни в Пловдив прибули німецькі війська, місто стало головною базою Люфтваффе в Болгарії.

Населення[ред. | ред. код]

Пловдив - друге за кількістю постійних жителів болгарське місто. Наявне населення міста складає близько 450 тис. осіб в робочий день. Разом з Софією і Варною входить в трійку найбільших болгарських міст, чиє реальне населення перевищує 400 000 жителів.

Економіка[ред. | ред. код]

Пловдив - другий після Софії промисловий центр країни. Важливий центр сільськогосподарського району Верхньофракійської низовини. Харчосмакова, легка промисловість (бавовняна, шовкова і швейна), машинобудування, хімічна промисловість, кольорова металургія, а також єдина в країні фабрика з виробництва цигаркового паперу і сигаретних фільтрів. З початку 1990-х років частина промислових підприємств знаходиться у власності іноземних власників. Розташований в Пловдиві авіаремонтний завод входить до переліку 11 стратегічних підприємств військово-промислового комплексу.[2]

Транспорт[ред. | ред. код]

Залізничний вокзал в Пловдиві

Пловдив - один з найважливіших транспортних центрів Болгарії.

Сьогодні на північ від міста проходять автомобільні дороги міжнародного значення: автомагістраль А1 - «Тракия», яка є частиною європейського шосе Е80, пан'європейський транспортний коридор 4 і пан'європейський транспортний коридор 8.

З 1874 року, коли через Пловдив пройшла залізнична лінія Улюбленець - Хабібчево - Белово (розширена на початку XX століття до Софії і Стамбула), Пловдив став основним центром залізничного транспорту в Південній Болгарії (в місті знаходиться управління залізниць Південної Болгарії). З міста йдуть лінії на Стару Загору і Бургас, Карлово, Панагюриште, Пештеру, Хисарю і Асеновград.

У Пловдиві розвинений громадський транспорт: діють 29 автобусних ліній і 10 ліній маршрутних таксі. У 12 км на південний схід від міста розташований аеропорт Пловдив.

Культура і пам'ятки[ред. | ред. код]

Старинна вулиця в центрі Пловдива

Понад 200 будівель оголошені пам'ятками історії та взяті під охорону.

Античний театр

З античних часів у Пловдиві збереглися залишки міського форуму, стадіону, театру, базиліки, терм, громадських і житлових будівель. Зараз античний театр на 3000 місць відреставрований, і в ньому знову організовуються різні вистави і фестивалі.

Древній центр міста оточуюють залишки кам'яної фракійської фортеці. В межах кріпосних стін - вузькі середньовічні вулички та цивільна забудова XV-XIX століть, що привертає увагу різьбленням по дереву і декоративними розписами. Головна пішохідна вулиця (князя Олександра I) забудована будівлями XIX століття.

Вид на здание музея через око в ограде
Етнографичний музей

З часів турецького панування збереглися мечеті «Джума» (бл. 1425) і «Імарет» (1444-1447), лазні Чифтен-хамам (1460) і лазні Орта-Мезар-хамам (1582), а також одна з найстаріших в Європі годинникових башт. До епохи болгарського Відродження відносяться церкви Святої Воскресіння, Святого Димитра (обидві 1831) і Святої Марини (1853-54). Пловдив - великий культурний центр, тут діють археологічний музей (з 1882), природничо-науковий музей (з 1951), історичний музей (з 1951), музей болгарського національно-визвольного руху (з 1956), етнографічний музей і кілька художніх галерей. Є ряд театрів. Пловдив - науковий і навчальний центр, тут діють Пловдивський університет, науково-дослідний інститут овочевих культур «Маріца» (з 1929), науково-дослідний інститут плодівництва (з 1950), сільськогосподарський університет (з 1945), Пловдивський медичний університет (з 1945), університет харчових технологій (з 1953), академія музики, танцю і мистецтв, а також Національна бібліотека імені Івана Вазова (з 1879). Пловдив став культурною столицею Європи 2019 року.[3]

Спорт[ред. | ред. код]

З 1949 року в Пловдиві проходить міжнародний чемпіонат з боксу. У місті є іподром, три стадіони і 4 футбольні клуби, які неодноразово виступали в європейських футбольних турнірах. А також існує гребна база міжнародного рівня - у вересні 2018 року тут здійснювали чемпіонат світу з веслування.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

У місті народився:

  • Рангел Ігнатов (1927—2015), болгарський письменник, драматург і сценарист.
  • Стефка Костадинова (н. 1965), легкоатлетка
  • Христо Стоічков (н. 1966), футболист
  • Маріо Хосен (н. 1971), музикант
  • Йордан Йовчев (н. 1973), гімнаст
  • Добринка Табакова (н. 1980), композитор
  • Цветана Пиронкова (н. 1987), тенісистка
  • Иван Качаков (р. 1989), сумоіст

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. „Албум Филипопол“, Кесякова Елена, Райчев Димитър, Изд. „Хермес“, София, 2012, ISBN 978-954-26-1117-2
  2. Военни предприятия стават стратегически обекти реши МС // газета "Труд" от 16 марта 2016
  3. Пловдив официально стал Европейской столицей культуры. ТАСС. Процитовано 2019-01-13. 
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]