Владімірська духовна семінарія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владімірська духовна семінарія
(ВДС)
Vladimir seminary.jpg
Дата заснування 1750
Конфесія Православна
Церква Відомство православного сповідання Російської імперії
Розташування Володимир

Владімірська духовна семінарія - середній навчальний заклад Володимиро-Суздальської єпархії Відомства православного сповідання Російської імперії, що готував священно- і церковнослужителів. Існувала до 1918 року. Після приходу до влади більшовицького режиму учнів та викладачів семінарії було розігнано, а приміщення конфісковано.

Історія[ред. | ред. код]

Семінарія була заснована указом Святійшого Синоду в листопаді 1749 року, а в лютому 1750, при єпископі Владімірському і Яропольскому Платоні Петрункевичу, в будівлях скасованого володимирського Успенського монастиря почалися заняття; першим ректором був архімандрит Павєл Томиловський.

Влітку 1788 семінарія була об'єднана з Суздальською і Переяславською семінаріями в один навчальний заклад, що розташувалося в СуздаліВладімірі залишилося лише Владімірське духовне училище).

У 1798 році рішенням архієпископа Віктора Онісімова Владімірська духовна семінарія була повернута у Владімір. Перебувала на Нижньогородській вулиці у Сергіївській церкві. У 1804-1808 роках М. Є. Федосєєвим було побудовано кам'яну двоповерхову будівлю, в якій семінарія розташовувалася до 1860-1863 років, коли було побудовано нова триповерхова цегляна будівля. У 1868 році семінарські будови були обнесені огорожею з двома кам'яними воротами на вулицю.

Семінарія посідала чільне місце в системі державних освітніх установ Владіміра. З середовища її учнів вийшли знамениті церковні, державні, громадські та педагогічні діячі. У 1901 році в семінарії навчалося 605 вихованців, викладацька корпорація налічувала 23 викладача, у фундаментальній бібліотеці було понад 11500 томів, в учнівській до 5000.

У революційні дні 1905-1906 років серед семінаристів відбувалися хвилювання: вони взяли участь у загальному політичному страйку в 1905 році, а в березні 1906 року влаштували демонстрацію, протестуючи проти страти лейтенанта П. П. Шмідта. Для утихомирення учнів була викликана поліція, п'ять осіб заарештовано.

У серпні 1918 року семінарія була закрита більшовицьким режимом, а будівля реквізовано.

Ректори[ред. | ред. код]

  • архімандрит Павло Томіловський (1750-1753)
  • архімандрит Товія Кремповський (1754-1758)
  • архімандрит Амвросій Андріївський (1758-1759)
  • архімандрит Авраамій Флоринський (1762-1773)
  • архімандрит Гервасій Линцевський (22 січня 1778 - 12 жовтня 1788)
  • архімандрит Арсеній Тодорський (1784 - 30 червня 1788)
  • архімандрит Євгеній Романов (грудень 1789-1794)
  • архімандрит Йосиф Величковський (1814-1819)
  • архімандрит Павло Подлипський (10 січня - 1 березня 1820)
  • архімандрит Неофіт Соснін (1830-1836)
  • архімандрит Євфимій Бєліков (14 березня 1847-1852)
  • архімандрит Платон Фівейський (3 грудня 1852-1856)
  • архімандрит Леонтій Лебединський (30 травня 1856-1857)
  • архімандрит Платон Троєпольський (18 липня 1857-1860)
  • архімандрит Алексій Новосьолов (10 травня 1860 - 17 січня 1867)
  • архімандрит Павло Вільчинський (3 квітня 1867-1878)
  • протоієрей Михайло Херасков
  • архімандрит Пьотр Другов (27 січня 1889-1891)
  • архімандрит Никон Софійський (30 березня 1891-1898)
  • архімандрит Іона Вуколов (1898-1899)
  • архімандрит Євгеній Бережков (1899-1905)
  • Іван Соболєв 1905-1911
  • архімандрит Павєл Борисовський (1911-1916)
  • архімандрит Герман Косолапов (26 квітня 1916-1917)
  • архімандрит Герман Ряшенцев (1917-1918)

Посилання[ред. | ред. код]