Суздаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Суздаль
Coat of Arms of Suzdal (Vladimir oblast).png Flag of Suzdal (Vladimir oblast).png
Герб міста Прапор міста
Суздаль 342.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Владимирська область
Муніципальний район Суздальська міськрада
Код ЗКАТУ: 17 445 000
Код ЗКТМО: 17654101001
Основні дані
Час заснування 999
Населення 10 965 особи (2008)
Площа 15 км²
Поштові індекси 601291
Телефонний код +7 49231
Географічні координати: 56°25′16″ пн. ш. 40°26′56″ сх. д. / 56.4211111111387780° пн. ш. 40.44888888891677681° сх. д. / 56.4211111111387780; 40.44888888891677681Координати: 56°25′16″ пн. ш. 40°26′56″ сх. д. / 56.4211111111387780° пн. ш. 40.44888888891677681° сх. д. / 56.4211111111387780; 40.44888888891677681
Часовий пояс +3, влітку +4
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма річка Кам'янка
Влада
Веб-сторінка gorodsuzdal.ru
Міський голова Годунін Сергій Борисович (рос.)
Мапа
Суздаль (Росія)
Суздаль
Суздаль


CMNS: Суздаль у Вікісховищі

Центр міста

Суздаль — місто в Росії, адміністративний центр Суздальського району Владимирської області. Населення 10 240 чол. (2013).

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на річці Кам'янці, притоці річки Нерлі за 26 км на північ від Владимира.

Суздаль — місто-заповідник, входить в Золоте кільце Росії, в Владимиро-Суздальський історико-художній і архітектурний музей-заповідник.

Історія[ред. | ред. код]

Точна дата його заснування невідома. Татищев вважав, що Суздаль був заснований 982 року Володимиром Святим на болотистому березі Нерлі, там, де зараз розташоване село Кідекша, і лише пізніше було перенесено на зручніше сучасне місце. Ця теорія поки що не знайшла підтвердження. У письмових джерелах Суздаль вперше згадується під 999 роком[1].

На початку XII століття при Юрію Долгорукому був центром Ростово-Суздальського князівства. У 1157 Андрій Боголюбський переніс столицю до Владимира і князівство стало називатися Владимиро-Суздальським. З середини XIII століття — столиця самостійного Суздальського князівства. На початку XIV століття — столиця Суздальсько-Нижньогородського князівства.

Суздальський кремль взимку

У 1392 Суздаль увійшов до Великого Московського князівства.

У 1565 Суздаль попав в число міст, що складали опальну земщину, а після знищення опричнини став «царською вотчиною». У Смутний час суздальці зрадили Шуйському і передали своє місто тушинцям і Лисовському, який укріпив його і протримався в нім близько 8 місяців, попри неодноразові спроби з боку московського війська прогнати його звідти.

У 1612 році поляки брали в облогу Суздаль, але безуспішно.

У 1708 році місто було приписане до Московської губернії як провінційне місто; у 1778 зроблений повітовим містом Владимирського намісництва, в 1796 році — Владимирської губернії.

З XVI століття в Суздалі ведеться будівництво монастирів. Розширюються старі, зводяться нові. До XVI ст існувало 11 монастирів (нині збереглося 5 монастирських комплексів). Суздаль стає одним з релігійних центрів Росії. З середини XVII століття — період економічного підйому.

З другої половини XIX століття Суздаль стає глухим провінційним містом (у місті не розвивалася промисловість — не в останню чергу тому, що Суздаль опинився в стороні від залізниці).

1967 був прийнятий Генеральний план розвитку Суздаля, згідно з яким він ставав містом-музеєм. З міста вивели виправні установи. Були побудовані Головний туристичний комплекс, розгорнуті музейні експозиції. Проводилися роботи по реставрації пам'ятників і благоустрою міста. У 1978 (?) міжнародна організація ЮНЕСКО включила білокам'яні пам'ятники Суздаля в список об'єктів світової спадщини.

Виробництво цегли в Суздалі[ред. | ред. код]

Невелике місто Суздаль виділялось поміж поселень навколо Москви і Володимира наявністю цегельних майстерень. Глину брали на берегах місцевої річки Каменки. Неподалік заснували слободу і випалювальні печі. Найдавніша з печей по випалу цегли в Суздалі, розкопана археологами, датована 12 століттям (можливо, виробництво засноване в 11 столітті). Це обумовило відносно велику кількість цегляних споруд в Суздалі, створених у період 16-18 століть і добре зберігшихся до нашого часу. (В сусідньому Володимирі, на відміну від Суздаля, для будівництва якийсь час використовували тесані кам'яні брили, незважаючи на їх дорогу ціну і необхідність мати відповідних майстрів. З тесаного каменю в Володимирі побудовані в 12 столітті і Успенський собор (Володимир), і уславлена церква Покрова на Нерлі.)

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
1784[2]1856[3]1859[4]1870[2]1897[3]1913[3]1920[2]
2962610061457047641277004357
1923[2]1926[2]1939[5]1959[6]1970[7]1979[8]1989[9]
709266426567901210 17911 52912 063
1992[3]2000[3]2001[3]2002[10]2003[3]2005[3]2006[3]
12 10012 00011 90011 35711 40011 20011 200
2009[11]2010[12]2011[13]2012[14]2013[15]2014[16]2015[17]
10 96510 53510 55310 40910 24010 0619978
2016[18]2017[19]2018[20]
986597499618

Архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]

Панорама Покровського монастиря.
Гостиний двір в Суздалі.
Церква Бориса і Гліба
Суздальський кремль.

Суздаль зберіг велику кількість архітектурних пам'яток різних століть і стилів[21]:

  • Суздальський кремль
  • Монастирські ансамблі
    • Спасо-Євфімієв монастир
    • Покровський монастир
    • Александровський монастир
    • Ризоположенський монастир
    • Васильєвський монастир
  • Ансамбль Торгової площі
    • Торгові ряди (1806—1811, арх. А. Вершинський)
    • Церква Воскресіння (1732)
    • Церква Казанської ікони Божої Матері (1739)
    • Церква Костянтина і Олени (Цареконстантіновська) (1707)
    • Церква Всіх Скорботних (1750—1787)
    • Церква Входу Господня до Єрусалиму (1702—1707)
    • Церква Параскеви П'ятниці (1772)
  • Пам'ятники Посаду
    • Церква Успіння Божої Матері (1750)
    • Церква Іоанна Передтечі (1720)
    • Церква Святого Антіпія (1745)
    • Церква Святого Лазаря (1667)
    • Церква Кресто-Никольська (1770)
    • Церква Косьми і Даміана на Яруновій горі (1725)
  • Пам'ятники Зарічної сторони
    • Церква Знамення на Мжарі (1749)
    • Церква Ризположення на Мжарі (1777)
    • Церква Бориса і Гліба (Суздаль) на Борисовій стороні (1747)
    • Церква Іллі Пророка на Івановій горі (1758)
    • Церква Богоявлення в Шкіряній слободі (1775)
    • Церква Іоанна Передтечі в Шкіряній слободі (1703)
    • Церква Тихвинської ікони Божої Матері (кінець XVII ст.)
    • Церква Святого Миколая у Покровського монастиря (1712)
    • Церква Петра і Павла у Покровського монастиря (1699)
  • Пам'ятники слободи Скучилихи
    • Церква Смоленської ікони Божої Матері (1696—1707)
    • Церква Сімеона Столпника (1749)
    • Церква Михайла Архангела (початок XVIII ст.)
    • Кам'яний посадський будинок (кінець XVII ст.)
  • Пам'ятники довколишніх сіл
    • Церква Боголюбської ікони Божої Матері в Корівниках (1696)
    • Церква Флора і Лавра в Михалях (1803)
    • Церква Михайла Архангела в Михалях (початок XVIII ст.)
    • Церква Михайла Архангела в Івановському (середина XVIII ст.)
  • Пам'ятники музею дерев'яної архітектури

Економіка[ред. | ред. код]

Оригинальная марка 975 лет Суздалю Россия 1999.jpg

Основу економічної активності в місті складають галузі, орієнтовані на прийом і обслуговування туристів: готельний бізнес, громадське харчування тощо.

В місті є промислові підприємства: швейна фабрика, підприємства харчової промисловості, з виробництва товарів культурно-побутового і господарського призначення. Розвинене городництво.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Новгородський кодекс
  2. а б в г д Предварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года. (рос.)
  3. а б в г д е ж и к Народная энциклопедия «Мой город». Суздаль. Архів оригіналу за 2014-06-26. Процитовано 2014-06-26.  (рос.)
  4. Списки населённых мест Российской империи. VI. Владимирская губерния. По сведениям 1859 года. (рос.)
  5. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 2013-11-30. Процитовано 2013-11-30.  (рос.)
  6. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  7. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  8. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  9. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 2011-08-22.  (рос.)
  10. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03.  (рос.)
  11. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2014-01-02. Процитовано 2014-01-02.  (рос.)
  12. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения по населённым пунктам Владимирской области. Архів оригіналу за 2014-07-21. Процитовано 2014-07-21.  (рос.)
  13. Владимирская область. Оценка численности населения на 1 января 2009-2016 годов (рос.)
  14. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31. 
  15. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16.  (рос.)
  16. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02.  (рос.)
  17. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06.  (рос.)
  18. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  19. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31. 
  20. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (ru). Архів оригіналу за 2018-07-26. Процитовано 2018-07-25. 
  21. Список наводиться за книгою: Воронин Н. Н. Владимир, Боголюбово, Суздаль, Юрьев-Польской. Москва, 1974. С. 151—231

Посилання[ред. | ред. код]