Вльорська затока
 | |
| 40°25′41″ пн. ш. 19°25′41″ сх. д. / 40.42833333002777607° пн. ш. 19.42805556002777934° сх. д.Координати: 40°25′41″ пн. ш. 19°25′41″ сх. д. / 40.42833333002777607° пн. ш. 19.42805556002777934° сх. д. | |
| Назва на честь | Вльора |
|---|---|
| Прибережні країни |  Албанія |
| Максимальна глибина | 51 м |
| ідентифікатори і посилання | |
  Вльорська затока Вльорська затока (Албанія) | |
 | |
 Вльорська затока у Вікісховищі | |
Вльо́рська зато́ка (алб. Gjiri i Vlorës) — велика затока Адріатичного моря в Південній Європі. Затока відкрита до моря на північному заході, значною мірою оточена лагуною Нарта на півночі, Керавнійськими горами на сході й південному сході та півостровом Карабурун на південному заході. На березі затоки розташоване албанське місто Вльора.
Затока забезпечує чудове середовище існування для великої кількості видів птахів і рослин і має статус важливої орнітологічної території.[1][2]
Півострів Карабурун, що відділяє затоку від Адріатичного та Іонічного морів, є заповідною територією морського парку Карабурун-Сазан.[3]
Вивчення Вльорської затоки було одним із головних проєктів факультету навігації Університету Вльори за останні кілька років.[4]
Температура води у Вльорській затоці коливається від 15 °C в лютому до 25 °C у серпні (в окремі роки — до 28 °C)[5]
В античні часи затока Вльора була південною межею Іллірійського узбережжя. Керавнійські гори на півдні утворювали природний кордон, що відокремлює Іллірію від Епіру. [6] [7] [8] Прибережну зону затоки заселили давньогрецькі колоністи, які заснували поселення Орікум, Троніон та Аулон. [9] [10] [11] Сліди іллірійських поселень виявлено біля підніжжя гірського пасма острова Карабурун та на рівнині Дукат на півдні затоки [6][12]
У римські часи регіон ставав ареною деяких битв Цезаря. Існує припущення, що в ході громадянської війни проти Помпея Юлій Цезар перетнув Атлантику, вирушивши з Бриндізі і висадившись у Вльорській затоці, звідки попрямував на північ, де його війська зазнали поразки у битві при Діррахіумі (нині — Дуррес) 10 липня 48 р. до н. е. [13] Птолемей згадує Аулон (Вльору) на території Тауланта. [14]
На Південно-західному краю затоки лежить гавань, у якій розташовано військово-морську базу Пашаліман (алб. Pashalimani).
У часи холодної війни з 1957 року СРСР розбудував у гавані власну військову базу. Проте з погіршенням радянсько-албанських відносин у 1961 році радянські війська було випроваджено із затоки, при цьому 4 з 12 радянських підводних човнів албанці залишили собі.[15].
У ході заворушень 1997 року базу зруйнували, відновили у 2000-х у співпраці з Туреччиною. У 2022 році керівництво Албанії наголошувало на важливості бази для сил НАТО на тлі російської агресії проти України[16].
|
- ↑ BirdLife International. Vlora Bay, Karaburun Peninsula and Cika mountain. datazone.birdlife.org (англ.). с. 1.
- ↑ IUCN, World Wide Fund for Nature, Plantlife. Important Plant Areas of the south and east Mediterranean region (PDF). portals.iucn.org (англ.). с. 75.
- ↑ Management Plan for National Marine Park Karaburun-Sazan (PDF). mcpa.iwlearn.org (англ.). с. 10.
- ↑ UNIVERSITETI I VLORES 'Ismail Qemali' – Virtus Scientia Veritas. Univlora.edu.al. Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2014. Процитовано 22 квітня 2013.
- ↑ Sea water temperature Vlora today | Albania. SeaTemperature.info (англ.). Процитовано 20 липня 2024.
- ↑ а б Shpuza, 2022, с. 553.
- ↑ Bejko та ін., 2015, с. 4.
- ↑ Zindel та ін., 2018, с. 346.
- ↑ Cabanes, 2008, с. 171.
- ↑ Malkin, 2001, с. 192—193.
- ↑ Papadopoulos, 2016, с. 440.
- ↑ Bejko та ін., 2015
- ↑ Longhurst, 2016, с. 132.
- ↑ Jaupaj, 2019, с. 81.
- ↑ Ограбление по-албански: как в 1961 году Албания украла у СССР 4 подлодки. Русская семерка (ru-RU) . 8 червня 2021. Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 24 березня 2023.
- ↑ Kadam, Tanmay (28 травня 2022). "Up For Grabs": Russia's 'Most Strategic' Military Base That Gave Soviet Navy Access To East Med Offered To NATO. EURASIAN TIMES (амер.). Процитовано 20 липня 2024.