Баллюзек Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Баллюзек
рос. Владимир Баллюзек
Ім'я при народженніБаллюзек Володимир Володимирович
Дата народження25 грудня 1881(1881-12-25)
Місце народженняСанкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті9 вересня 1957(1957-09-09) (75 років)
Місце смертіМосква, СРСР
Громадянство Російська імперія
СРСР СРСР
Професіяхудожник, кінорежисер
Роки активності1914 — 1957
IMDbID 0050949
Нагороди та премії
орден «Знак Пошани»

Володимир Володимирович Баллюзек (рос. Владимир Владимирович Баллюзек; 25 грудня 1881, Санкт-Петербург, Російська імперія — 9 вересня, 1957, Москва, СРСР) — російський та радянський художник кіно та кінорежисер.

Біографія

[ред. | ред. код]

Володимир Баллюзек народився 25 грудня 1881 року в Санкт-Петербурзі. У 1898—1890 роках навчався в школі Карла Мая[1], потім — у Вищому художньому училищі в Санкт-Петербурзі. У 1905 році за участь в революційних гуртках був висланий із столиці, виїхав за кордон. Завершив навчання в Мюнхені, після чого багато працював у Парижі, Белграді, Відні і Лондоні, як у театрах, так і в декоративних майстернях. У 1914 році Баллюзеку дозволили повернутися в Росію. Після повернення він працював під керівництвом Олександра Бенуа, оформляючи пушкінські постановки в МХТ.

З 1914 Баллюзек почав свою діяльність в кіно. Однією з перших його робіт стала екранізація однойменної повісті О. С. Пушкіна «Пікова дама» режисера Якова Протазанова. Згодом він продовжив роботу з цим режисером у таких стрічках як «Отець Сергій» (1917) і «Свято святого Йоргена» (1930). Працював на кінофабриці Ермольєва, «Севзапкіно», «Азгоскіно», «ВУФКУ», «Белгоскіно», «Межрабпомфільм», «Мосфільм» та ін.

У 1924 році Баллюзек дебютував як режисер, знявши п'ять фільмів, у деяких з них виступав і як художник: «Легенда про дівочу вежу» (2 серії, 1924), «Гамбург» (1926, за сценарієм Юрія Яновського), «Позбавлені дня» (1927), «Земля кличе» (1928) та ін.

Володимир Баллюзек є автором досліджень в області технологій декораційного мистецтва в кіно.

Помер В. Бюллюзек 9 вересня 1957 року в Москві у віці 75 років.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Художник
Режисер
Ролі і кіно
  • 1917-1918 : Покоївка Джені

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Баллюзек В. В. Живописно-малярные работы на кинопроизводстве. М., 1948 (рос.)
  • Баллюзек В. В. На съемках «Пиковой дамы» // Из истории кино. М.: Искусство, Вып. 7. (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Біографія Володимира Баллюзека [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Школа Карла Мая (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • БАЛЛЮЗЕК, Владимир Владимирович // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 134. — 85000 прим. (рос.)
  • Миславський В. Н. Фактографічна історія кіно в Україні. 1896—1930. — Харків : «Дім Реклами», 2016. — Т. 2. — 464 с. — 50 прим. — ISBN 978-966-2149-56-2.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]