Болдирєв Володимир Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Степанович Болдирєв
Народження 15 липня 1911(1911-07-15)
Смерть 29 березня 1993(1993-03-29) (81 рік)
Поховання Байкове кладовище
Навчання Київський художній інститут
Діяльність художник
Відомі учні Тюха Іван Андрійович, Масаутов Рафаель Зейнурович, Колесник Володимир Володимирович, Бородай Василь Захарович і Білик Павло Вікторович
У шлюбі з Болдирєва Євдокія Гаврилівна

Володи́мир Степа́нович Бо́лдирєв (*15 липня 1911 — 29 березня 1993) — український художник, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1990 року), член Спілки художників УРСР1939 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 липня 1911 року. У 19321934 роках навчався у Харківському, а після реорганізації вищої художньої освіти — у Київському художньому інституті (19341939 роки) у Ф. Кричевського, К. Єлеви та С. Григор'єва. Після закінчення інституту викладав у Київській художній середній школі. Брав участь у радянсько-фінській і радянсько-німецькій війнах. Перебував на творчій роботі у Спілці художників УРСР (з [1946] року) та був художнім редактором видавництва «Мистецтво» (з 1947 року). З 1948 року працював в Київському художньому інституті, з 1963 року на посаді професора кафедри рисунка. Доцент — з 1952 року, професор — з 1991 року.

Могила Володимира Болдирєва

Помер 29 березня 1993 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 9).

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового та монументально-декоративного живопису, книжкової і станкової графіки і, здебільшого, в рисунку. Серед його робіт твори на історичну тематику, портрети сучасників, низка поетичних акварельних краєвидів та індустріальних пейзажів, виконаних у техніці рисунка. У творчій практиці був прихильником реалістичного методу. Чимало уваги присвятив художньому втіленню образу Т. Шевченка:

  • «Зустріч домовини поета біля Микільської слобідки» (1949);
  • «Похорон Т. Г. Шевченка» (1961), обидві — ДМШ.
  • "Похорон Т. Шевченка у Каневі" (1951) Шевченківський національний заповідник (Канів)

Картини на військову тематику:

  • «Подвиг командира Тамари Стецюри» (1947);
  • «Східна Прусія» (1947);
  • «Розгром німців у Криму» (1947).

Інші:

  • «Туман» (1950);
  • «Тиша» (1952);
  • «Повінь» (1956);
  • «Будівництво домни» (1957);
  • «Зима в Єсентуках» (1958);
  • «Литовське містечко» (1960);
  • «Нова вулиця» (1961);
  • «Натюрморт» (1962);
  • «Конча-Заспа» (1978);
  • «Листопад» (1980);
  • «У лісі» (1981);
  • «Жінка у шкірянці» (1981);

серії фронтових рисунків та індустріальних пейзажів; розписи у вестибюлі павільйону «Українська РСР» на ВДНГ у Москві.

Брав участь у художніх виставках з 1930 року. Роботи зберігаються в музеях України, Росії, США, Європи.

Автор методичної розробки « Малювання ракурсів, кистей рук, складок». Збірка «Українська академія мистецтва». Випуск 2. — 1995.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.