Бородай Василь Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Захарович Бородай
Borodaj V.jpg
Народження 18 серпня 1917(1917-08-18)
Катеринослав, Російська імперія
Смерть 19 квітня 2010(2010-04-19) (92 роки)
  Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Країна СРСР, Україна
Жанр скульптура, педагогіка
Навчання Київський художній інститут
Діяльність скульптор
Відомі учні Корчовий Василь Іванович і Кисельов Юрій Олександрович
Твори «Леся Українка» (1965), «Засновникам Києва» (1982) та інші
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Дружби народівОрден Червоної Зірки
Премії
Ленінська преміяНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1968
Звання
Народний художник СРСРНародний художник України

CMNS: Бородай Василь Захарович у Вікісховищі
Могила Василя Бородая

Борода́й Васи́ль Заха́рович (5 [18] серпня 1917(19170818), Катеринослав, УНР — 19 квітня 2010, Київ, Україна) — український скульптор, Народний художник СРСР і УРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР1973 року) і Академії мистецтв України1997 року). Депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1917 року в місті Катеринославі (нині Дніпро). З 1934 року працював токарем верстатобудівного заводу.

Учасник німецько-радянської війни. Під час війни командував ротою розвідників[1]. Член ВКП(б) з 1945 року.

У 19471953 роках навчався в Київському художньому інституті у Михайла Лисенка.

З 1953 року — скульптор науково-реставраційної майстерні при Архітектурному управлінні Ради Міністрів УРСР.

У 19661973 роках — ректор Київського художнього інституту (з 1971 року — професор).[2] У 19681980 роках — голова правління Спілки художників УРСР.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 9-го і 10-го скликань (19751985 роки).

Помер 19 квітня 2010 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Заслужений діяч мистецтв Української РСР (з 1960 року). Народний художник СРСР1977 року) і УРСР1964 року). Нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв СРСР (1965; за скульптурну композицію із серії «По Єгипту» створену у 19611964 роках).

За пам'ятник партизанам-ковпаківцям в Яремче Івано-Франківської області (створений у 1967 році) — золота медаль імені М. Б. Грекова (1969); Ленінської премії (1984; за меморіальний комплекс в Києві «Національний музей історії України у Другій світовій війні»)[3].

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (1999), «За заслуги» ІІІ ступеня (1997); Леніна (1971), Жовтневої Революції (1982), Вітчизняної війни І і ІІ (двічі) ступенів, Трудового Червоного Прапора (1967), Дружби народів (1987), Червоної Зірки (1945), медалями[4].

У журналі «Перець» № 16 за 1977 рік розміщено дружній шарж А.Арутюнянца з нагоди 60-річчя митця[5]

Основні твори[ред. | ред. код]

Станкові композиції[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Київський некрополь [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Залогіна О. Василь Бородай: народний художник. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019. 
  3. Сайт Російської академії мистецтв[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  4. Сайт Академії мистецтв України. Архів оригіналу за 6 лютого 2011. Процитовано 20 квітня 2010. 
  5. Журнал перець 1977 16. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]