Бородай Василь Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Захарович Бородай
Borodaj V.jpg
Народження 5 (18) серпня 1917(1917-08-18)
Катеринослав
Смерть 19 квітня 2010(2010-04-19) (92 роки)
  Київ
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство СРСР, Україна
Жанр скульптура, педагогіка
Навчання Київський художній інститут
Діяльність скульптор[d]
Твори «Леся Українка» (1965), «Засновникам Києва» (1982) та інші
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Дружби народівОрден Червоної Зірки
Премії
Ленінська преміяНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1968
Звання
Народний художник СРСРНародний художник України

Бородай Василь Захарович у Вікісховищі?
Могила Василя Бородая

Борода́й Васи́ль Заха́рович (5 [18] серпня 1917(19170818), Катеринослав — 19 квітня 2010, Київ) — український скульптор, Народний художник СРСР і УРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР1973 року) і Академії мистецтв України1997 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1917 року в місті Катеринославі (нині Дніпро). Учасник німецько-радянської війни. Під час війни командував ротою розвідників[1].

У 19471953 роках навчався в Київському художньому інституті у Михайла Лисенка. В 19661973 роках — ректор Київського художнього інституту (з 1971 року — професор). У 19681980 роках — голова Спілки художників УРСР.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 9-го і 10-го скликань (19751985 роки).

Помер 19 квітня 2010 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Заслужений діяч мистецтв Української РСР (з 1960 року). Народний художник СРСР1977 року) і УРСР1964 року). Нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв СРСР (1965; за скульптурну композицію із серії «По Єгипту» створену у 19611964 роках).

Лауреат Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка (1968; за пам'ятник партизанам-ковпаківцям в Яремче Івано-Франківської області створений у 1967 році). За цю ж роботу — золота медаль імені М. Б. Грекова (1969); Ленінської премії (1984; за меморіальний комплекс в Києві «Національний музей історії України у Другій світовій війні»)[2].

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (1999), «За заслуги» ІІІ ступеня (1997); Леніна (1971), Жовтневої Революції (1982), Вітчизняної війни І і ІІ (двічі) ступенів, Трудового Червоного Прапора (1967), Дружби народів (1987), Червоної Зірки (1945), медалями[3].

Основні твори[ред. | ред. код]

Станкові композиції[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]