Бородай Василь Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Захарович Бородай
Borodaj V.jpg
Дата народження 5 (18) серпня 1917(1917-08-18)
Місце народження Катеринослав
Дата смерті 19 квітня 2010(2010-04-19) (92 роки)
Місце смерті Київ
Місце поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство СРСР, Україна
Жанр скульптура, педагогіка
Навчання Київський художній інститут
Твори «Леся Українка» (1965), «Засновникам Києва» (1982) та інші
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів Орден Червоної Зірки
Премії
Ленінська премія Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1968
Звання
Народний художник СРСР Народний художник України
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Могила Василя Бородая

Борода́й Васи́ль Заха́рович (5 [18] серпня 1917(19170818), Катеринослав — 19 квітня 2010, Київ) — український скульптор, Народний художник СРСР і УРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР1973 року) і Академії мистецтв України1997 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1917 року в місті Катеринославі (нині Дніпро). Учасник німецько-радянської війни. Під час війни командував ротою розвідників[1].

У 19471953 роках навчався в Київському художньому інституті у Михайла Лисенка. В 19661973 роках — ректор Київського художнього інституту (з 1971 року — професор). У 19681980 роках — голова Спілки художників УРСР.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 9-го і 10-го скликань (19751985 роки).

Помер 19 квітня 2010 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Відзнаки[ред.ред. код]

Заслужений діяч мистецтв Української РСР (з 1960 року). Народний художник СРСР1977 року) і УРСР1964 року). Нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв СРСР (1965; за скульптурну композицію із серії «По Єгипту» створену у 19611964 роках).

Лауреат Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка (1968; за пам'ятник партизанам-ковпаківцям в Яремче Івано-Франківської області створений у 1967 році). За цю ж роботу — золота медаль імені М. Б. Грекова (1969); Ленінської премії (1984; за меморіальний комплекс в Києві «Національний музей історії України у Другій світовій війні»)[2].

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (1999), «За заслуги» ІІІ ступеня (1997); Леніна (1971), Жовтневої Революції (1982), Вітчизняної війни І і ІІ (двічі) ступенів, Трудового Червоного Прапора (1967), Дружби народів (1987), Червоної Зірки (1945), медалями[3].

Основні твори[ред.ред. код]

Станкові композиції[ред.ред. код]

Пам'ятники[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]