Бородай Василь Захарович

Василь Захарович Бородай
Народження	18 серпня 1917(1917-08-18) Катеринослав, Російська імперія
Смерть	19 квітня 2010(2010-04-19) (92 роки)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Країна	СРСР, Україна
Жанр	скульптура, педагогіка
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	скульптор
Відомі учні	Корчовий Василь Іванович, Кисельов Юрій Олександрович і Олійник Микола Олексійович
Член	Національна спілка художників України
Твори	«Леся Українка» (1965), «Засновникам Києва» (1982) та інші
Діти	Бородай Галина Василівна
Нагороди
Премії
Звання
Бородай Василь Захарович у Вікісховищі

Могила Василя Бородая

Борода́й Васи́ль Заха́рович (5 [18] серпня 1917(19170818), Катеринослав, УНР — 19 квітня 2010, Київ, Україна) — український скульптор, Народний художник СРСР і УРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1973 року) і Академії мистецтв України (з 1997 року). Депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань.

Біографія

Народився 1917 року в місті Катеринославі (нині Дніпро). З 1934 року працював токарем верстатобудівного заводу.

Учасник німецько-радянської війни. Під час війни командував ротою розвідників. Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1947–1953 роках навчався в Київському художньому інституті у Михайла Лисенка.

З 1953 року — скульптор науково-реставраційної майстерні при Архітектурному управлінні Ради Міністрів УРСР.

У 1966–1973 роках — ректор Київського художнього інституту (з 1971 року — професор). У 1968–1980 роках — голова правління Спілки художників УРСР.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 9-го і 10-го скликань (1975–1985 роки).

Помер 19 квітня 2010 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Відзнаки

Заслужений діяч мистецтв Української РСР (з 1960 року). Народний художник СРСР (з 1977 року) і УРСР (з 1964 року). Нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв СРСР (1965; за скульптурну композицію із серії «По Єгипту» створену у 1961–1964 роках).

За пам'ятник партизанам-ковпаківцям в Яремче Івано-Франківської області (створений у 1967 році) — золота медаль імені М. Б. Грекова (1969); Ленінської премії (1984; за меморіальний комплекс в Києві «Національний музей історії України у Другій світовій війні»).

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (1999), «За заслуги» ІІІ ступеня (1997); Леніна (1971), Жовтневої Революції (1982), Вітчизняної війни І і ІІ (двічі) ступенів, Трудового Червоного Прапора (1967), Дружби народів (1987), Червоної Зірки (1945), медалями.

У журналі «Перець» № 16 за 1977 рік розміщено дружній шарж А.Арутюнянца з нагоди 60-річчя митця

Основні твори

Станкові композиції

• «Юність». Гіпс тонований, 1951
• «Леся Українка». 1951
• «Земля моя». 1951
• «Іван Богун». Гіпс тонований, 1954
• «Леся Українка». Бронза, 1957
• «Портрет письменника П. Панча». Мармур, 1960
• «Дума про волю (Тарас Шевченко)». Оргскло, 1961
• «Портрет композитора Л. Ревуцького». Дерево, 1963
• «Мовчання». Граніт, 1964
• «Вода прийшла», 1964
• «Пам'яті товариша», 1974
• «Вічна слава героям», 1975

Пам'ятники

• Пам'ятник Миколі Щорсу (у співавторстві, Київ, 1954)
• Пам'ятник Лесі Українці (в Міському парку, Київ, 1965)
• Пам'ятник Партизанам-ковпаківцям (м. Яремча, 1967)
• Пам'ятник Чекістам (Київ, 1967 — демонтований 28 травня 2016)
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (м. Нью-Йорк, США, 1970)
• Пам'ятник Жовтневій Революції (у співавторстві з Валентином Знобою, на теперішньому майдані Незалежності в Києві, 1977 — демонтований 12 вересня 1991)
• Пам'ятник Батьківщині-Матері (Київ, 1981)
• Пам'ятний знак на честь заснування міста Києва (1982)
• Пам'ятник «А мати жде…» (с. Миколаївка, Макарівський район, Київська область)
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (Білий Бір, Польща, 1991)

• Галерея творів В. Бородая
• 

  Пам'ятник Миколі Щорсу у Києві (1954)

• 

  Пам'ятник Чекістам у Києві (1967)

• 

  Батьківщина-Мати (Київ) (1981)

• 

  Пам'ятний знак на честь заснування міста Києва (1982)

Родина

• Дочка Бородай Тетяна Василівна (нар.1946) — український графік.
• Дочка Бородай Галина Василівна (1949–1980) — український живописець.
• Онука Одайник Дарія Сергіївна — український живописець.
• Онук Василь — скульптор. 2010 року займався відновленням дідової композиції на честь засновників Києва^{[недоступне посилання з червня 2019]}.

Джерела

• Бородай Василь Захарович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 86. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
• Бородай Василь Захарович // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 92. — ISBN 978-966-96839-3-9.
• Лобановський Б. Б. Василь Захарович Бородай. — К., 1964
• Ткачова Л. І. Бородай Василь Захарович [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
• Фогель З. В. В. Бородай. — М. : Советский художник, 1968—111 с., илл. (рос.)
• Василь Бородай — корифей мистецтва пластики [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.].
• Шматок скульптури Бородая купили за дві пляшки коньяку^{[недоступне посилання з червня 2019]}.
• Пам'ятник засновникам Києва згубила сувора зима і шпильки наречених.
• Пам'ятник засновникам Києва переллють у бронзі^{[недоступне посилання з червня 2019]}.