Кричевський Федір Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір Григорович Кричевський
Федір Кричевський - Автопортрет у білому кожусі.jpg
Автопортрет
Дата народження 10 (22) травня 1879(1879-05-22)
Місце народження Лебедин, Харківська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Дата смерті 30 липня 1947(1947-07-30) (68 років)
Місце смерті Ірпінь, Київська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
Жанр живопис
Навчання Московське училище живопису, скульптури і архітектури, Петербурзька академія мистецтв; студія у Ґустава Климта, Відень
Напрямок модернізм
Вплив на Миколу Базилєва, Марію Стиранку
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Фе́дір Григо́рович Криче́вський (нар. 10 (22) травня 1879(18790522), Лебедин — пом. 30 липня 1947, Ірпінь) — український художник і педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР1940).

Один з засновників і перший ректор української Академії образотворчого мистецтва.

Брат Василя Кричевського.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 22 травня 1879 року у Лебедині (нині Сумська область) в сім'ї фельдшера, єврея-вихреста Григорія Якимовича Кричевського та його дружини, Прасковії Григорівни. Здобував художню освіту в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури, яке закінчив у 1901 р. У 1910 закінчив Петербурзьку академію мистецтв, після чого здійснив річну подорож по Східній Європі, під час якої також навчався у Відні в Ґустава Климта, вплив якого помітний як в філософії, так і в технічній манері Ф.Кричевського (порівн. триптих Крічевського «Сім'я» з картинами Г.Климта «Життя та Смерть», «Три віки жінки», «Поцілунок» та інші).

З 1913 Кричевський працював у Києві: викладав у художньому училищі (19131917), Українській академії мистецтв (19181922, був її першим ректором), у Київському художньому інституті (19241932, 19341941). Більшість творів художника зберігається у Національному художньому музеї.

Під час Другої світової війни залишився на окупованій території. Був головою Спілки митців України. Ніхто з друзів та колег не зрадив його з дружиною, незважаючи на їх походження. Наприкінці війни намагався виїхати на Захід, де вже перебував його брат Василь, але поїзд в якому він їхав не встиг відійти далеко від Кеніґсберґа, через швидкий наступ Червоної Армії. Кричевський був зааррештований НКВС і засланий до селища Ірпінь Київської області, де й помер з голоду[Джерело?], незважаючи на поміч, яку отримував від Тетяни Яблонської.

Існують і дані, що після прориву фронту радянськими військами в м. Кеслінг Кричевський потрапив у лабети «смершу», де пробув майже рік. Тяжко хворий в 1946 році, Кричевський звернувся з листом до Уряду с проханням дати йому дозвіл повернутися до Києва. Із спогадів його учня — С. А. Григор'єва, народного художника України відомо:

« …Демобилизовавшись в мае 1946 года, я вернулся в институт на работу. Через некоторый промежуток времени ряд учеников и сотрудников Кричевского вызвали в Правление Союза художников. Секретарем Союза был тогда С.Е. Раевский. Он зачитал нам письмо Кричевского из Вены с просьбой разрешить ему вернуться на родину в Киев. Раевский передал нам, что Правительство интересуется мнением близко стоящих к нему художников, и, попросил нас высказаться. Мы все единодушно заявили о том, что он нужен, полезен искусству.  »

Незабаром Кричевський та його дружина приїхали до Києва. Але і в Києві на них чекали тяжкі випробування. Їх квартира по Георгіївському провулку № 12 була зруйнована внаслідок бомбардування. Дача в селі Шишаках згоріла. Під час пожежі згоріло багато його картин.

Комітет у справах мистецтва допоміг Кричевським найняти житло в Ірпені. Тут художник проживав в будинку № 1 по вулиці Пролетарської революції, з літа 1946 року і до смерті[1].

Надгродок на могилі Федора Криевського.

Перепохований у Києві на Лук'янівському цвинтарі в 1965 році (ділянка № 25, ряд 15, місце 3). На його честь названо вулиці у Києві й Ірпені.

Монументальний триптих Кричевського «Життя» є найяскравішим зразком українського модернізму з елементами ар нуво та українського релігійного живопису (площинність, локальні фарби, порожне тло).

Дослідження творчості[ред.ред. код]

  • Членова Лариса: «Федір Григорович Кричевський» (1969)
  • Професори НАОМА (1917—2007) //Дослідницькі та науково-методичні праці: Зб. наук. пр. Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. — К. — 2007. Спецвипуск.

Галерея[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кричевський Федір Григорович

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


українське мистецтво Це незавершена стаття про українського художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.