Кричевський Федір Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір Григорович Кричевський
Федір Кричевський - Автопортрет у білому кожусі.jpg
Автопортрет
Дата народження 10 (22) травня 1879(1879-05-22)
Місце народження Лебедин, Харківська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Дата смерті 30 липня 1947(1947-07-30) (68 років)
Місце смерті Ірпінь, Київська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
Жанр живопис
Навчання Московське училище живопису, скульптури і архітектури, Петербурзька академія мистецтв; студія у Ґустава Климта, Відень
Напрямок модернізм
Вплив на Миколу Базилєва, Марію Стиранку
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Фе́дір Григо́рович Криче́вський (нар. 10 (22) травня 1879(18790522), Лебедин — пом. 30 липня 1947, Ірпінь) — український художник і педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР1940).

Один з засновників і перший ректор української Академії образотворчого мистецтва.

Брат Василя Кричевського.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 22 травня 1879 року у Лебедині (нині Сумська область) в сім'ї фельдшера, єврея-вихреста Григорія Якимовича Кричевського та його дружини, українки Прасковії Григорівни.

Дитинство його проходило в селі Ворожба неподалік Лебедина, де його батько працював земським фельдшером. У родині було вісім дітей: найстарший – Василь, майбутній видатний український художник, графік і архітектор. Сім'я не була достатньо заможною, тому діти самі пробивалися у житті.

Федір відмінно закінчив чотирирічну школу у Ворожбі. Він хотів учитися малярству, в чому його підтримав граф В. Капніст, нащадок поета Василя Капніста. У маєтку графа Федір зміг побачити галерею козацьких портретів, колекцію живопису та графіки, користуватися багатою бібліотекою. Там Федір почав копіювати українські портрети. Допоміг також випадок. Федір показав свої малюнки Шапошникову, а той своєму приятелю художнику К. Савицькому (саме тому К. Савицькому, який намалював ведмедів на картині І. Шишкіна «Ранок у сосновому лісі»). К. Савицький оцінив талант юнака, дав притулок у своєму домі й підготував до вступу на малярський відділ Московського училища малярства, скульптури й архітектури. [1]

1896 року Федір Кричевський став студентом училища. Тут він подружився з малярем Іваном М'ясоєдовим (сином відомого художника Григорія М'ясоєдова). У домі батьків Івана М'ясоєдова познайомився з Панасом Мирним і Володимиром Короленком. На вакаціях хлопці подорожували Україною: побували в Полтаві, Ворожбі й Лебедині, відвідали шевченківські місця, Сорочинці, Яготин, Михайлівку, Харків, Миргород, Переяслав, Київ, Чернігів. Закінчив Московське училище живопису, скульптури і архітектури 1901 року.

1902 року в складі делегації від російського царського дому побував на коронації Едварда XVII у Лондоні, де замалював церемонії коронації, а також відвідав музеї.

1903 року Федір Кричевський вступив до Петербурзької академії мистецтв у майстерню Іллі Рєпіна та Дмитра Кардовського. Однак через деякий час змішений був покинути навчання через хворобу печінки та нестатки. Повернувся на батьківщину й опановував живопис самотужки, багато працював на натурі. 1907 року відновив навчання в Академії, яку закінчив 1910 року.

Цього ж року створив конкурсну картину «Наречена», яка мала великий успіх, що дало художникові право на закордонне відрядження за рахунок Академії до Західної Європи. Під час річного перебування в Європі (Франції, Італії, Австрії, Німеччині) навчався у Відні в Ґустава Климта, вплив якого помітний як в філософії, так і в технічній манері Федора Кричевського (порівн. триптих Кричевського «Сім'я» з картинами Густава Климта «Життя та Смерть», «Три віки жінки», «Поцілунок» та інші).Творчим звітом про відрядження стала картина «Весільний обряд в Україні» («Молодиці»). Російська критика відзначила, що він «виявил слабость любить все родное». Через таку «предерзость» Федорові Кричевському було "відмовлено у пенсіонерському утриманні».[1]

З 1913 Кричевський працював у Києві: викладав у художньому училищі (19131917), а з 1914 р. — став його директором.

1917 року Федір Кричевський взяв участь у створенні Української академії мистецтва й був обраний її першим ректором. Всю енергію, весь організаційний хист він віддав справі налагодження праці Академії, яка спочатку містилася в приміщенні при Центральній Раді. Коли більшовики в січні 1918 р. захопили Київ, вони закрили Академію. Отож Федір Кричевський пробув ректором Академії лише один рік.

Коли 1919 року більшовики організували штучний голод, то частина професорів Академії, в тім числі Федір Кричевський, поїхали на села, щоб якось вижити. Художник жив у с. Шишаки, де колись придбав невелику хату і перебудував її за проектом брата. Ця хата згодом стала філіалом Академії на час літньої практики студентів. Кричевський зібрав у Шишаках велику колекцію народного мистецтва — килимів, вишивок, кераміки, іконопису, багато часу працював у селі.

Згодом викладав у Київському художньому інституті (19241932, 19341941).

1927 року Федір Кричевський написав славетний триптих «Життя», в якому показав зовнішню красу людей з народу, їхнє душевне благородство, моральну силу та велич, стриманість і стійкість. Цей триптих експонувався на багатьох виставках в Україні й за кордоном: 1928 року — на Міжнародному конкурсі у Венеції, де мав великий успіх; 1933 року частина триптиха «Повернення» експонувалася у складі виставки радянського мистецтва у Копенгагені та Варшаві.

У червні 1939 р. Федорові Кричевському присвоєно (одночасно з братом Василем) ступінь доктора мистецтвознавчих наук, а 1940 року (також разом із братом) — звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Вони були першими в Україні, хто одержав цей вчений ступінь і звання.

У Федора Кричевського не було творів із радянської тематики. Більшість творів художника зберігається у Національному художньому музеї.

Під час Другої світової війни художник фактично ухилився від евакуації до Уфи і залишився на окупованій території, незважаючи на єврейське походження своє та дружини. Ніхто з друзів і колег не видав їх. Перебували в зруйнованому більшовиками Києві, а літні місяці – в Шишаках. Був головою Спілки митців України. Наприкінці війни намагався виїхати на Захід, де вже перебував його брат Василь, але поїзд, в якому він їхав, не встиг від'їхати далеко від Кеніґсберґа через швидкий наступ Червоної Армії. Кричевський був заарештований НКВС і засланий до селища Ірпінь Київської області, де й помер з голоду[джерело?], незважаючи на поміч, яку отримував від Тетяни Яблонської.

За іншими даними, після прориву фронту радянськими військами в м. Кеслінг Кричевський потрапив у лабети «смершу», де пробув майже рік. Тяжко хворий, у 1946 році Кричевський звернувся з листом до Уряду з проханням дати йому дозвіл повернутися до Києва. Із спогадів його учня С. А. Григор'єва, народного художника України відомо таке:

« …Демобилизовавшись в мае 1946 года, я вернулся в институт на работу. Через некоторый промежуток времени ряд учеников и сотрудников Кричевского вызвали в Правление Союза художников. Секретарем Союза был тогда С.Е. Раевский. Он зачитал нам письмо Кричевского из Вены с просьбой разрешить ему вернуться на родину в Киев. Раевский передал нам, что Правительство интересуется мнением близко стоящих к нему художников, и, попросил нас высказаться. Мы все единодушно заявили о том, что он нужен, полезен искусству.  »

Незабаром Кричевський та його дружина приїхали до Києва. Але і в Києві на них чекали тяжкі випробування. Їх квартира на Георгіївському провулку № 12 була зруйнована внаслідок бомбардування. Дача в селі Шишаках згоріла. Під час пожежі згоріло багато його картин. Художника позбавили наукового звання й титулу заслуженого діяча мистецтв.

Комітет у справах мистецтва допоміг Кричевським найняти житло в Ірпені. Тут художник проживав в будинку № 1 на вул. Пролетарської революції, з літа 1946 року і до смерті[2].

Микита Хрущов обіцяв Федорові Кричевському помилування, якщо він намалює портрет «батька народів». Однак Митець відмовився, а своїм учням зізнався: «Бачите, малювати всяких там временщиків-фаворитів, пройдисвітів і мерзотників мені мій сан не дозволяє».

Вірний «санові» українського художника Федір Кричевський помер за мольбертом від голоду 30 липня 1947 року в Ірпені.

Надгродок на могилі Федора Криевського.

Перепохований у Києві на Лук'янівському цвинтарі в 1965 році (ділянка № 25, ряд 15, місце 3). На його честь названо вулиці в Києві й Ірпені.

Монументальний триптих Кричевського «Життя» є найяскравішим зразком українського модернізму з елементами ар нуво та українського релігійного живопису (площинність, локальні фарби, порожнє тло).

Дослідження творчості[ред.ред. код]

  • Членова Лариса: «Федір Григорович Кричевський» (1969)
  • Професори НАОМА (1917—2007) //Дослідницькі та науково-методичні праці: Зб. наук. пр. Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. — К. — 2007. Спецвипуск.

Галерея[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Фе́дір Кричевський - UAHistory. UAHistory (uk-UA). 2016-07-30. Процитовано 2017-05-22. 
  2. http://irpin-rada.org/actual/22

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кричевський Федір Григорович

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


українське мистецтво Це незавершена стаття про українського художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.