Волосівці

село Волосівці
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Громада	Меджибізька селищна громада
Основні дані
Населення	558
Площа	3,064 км²
Густота населення	182,11 осіб/км²
Поштовий індекс	31510
Телефонний код	+380 3857
Географічні дані
Географічні координати	49°32′37″ пн. ш. 27°20′09″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	286 м
Місцева влада
Адреса ради	31530, Хмельницька обл. Хмельницький р-н, смт Меджибіж, вул. Святотроїцька 5
Карта
Волосівці
Волосівці
Мапа
Волосівці у Вікісховищі

Воло́сівці — село в Україні, у Меджибізькій селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 558 осіб. Розташоване за 35 км від районного центру і за 25 км від залізничної станції Старокостянтинів на лінії Хмельницька—Шепетівка. Селищній громаді підпорядковане село Митківці.

Історія

Історія села Волосівці від заснування до 1941 року.

На не високих пагорбах з нахилом на захід розкинулось село Волосівці Летичівського району . З сходу на південний захід протікає річка Красна притока Бужка. В районі села вона має кілька великих розливів , з яких утворено два ставка загальною площею 25 га (на сьогодні ця площа може бути іншою ).

Рельєф навколо Волосівець хвилястий .грунти лісові темно підзолисті , в основному деградовані і чорноземні з наявністю гумусу , глини та піску .

Коли саме засноване село Волосівці достеменно не відомо .

В кінці XVIII століття поміщики поширювали свої землеволодіння , згоняючи селян з родючих земель, на не придатні мало родючі . В цей час багато селянських сімей з сіл Михунки, Золоторенки, Карпівці були зігнані з їх земель і переселені на горби теперішнього села Волосівці таМитківці.

На даний час села Золоторенки немає. Назву носить урочище і руїни бувшого села .

В кінці XVIII на початку XIX століття на одному з горбів Подільської височини безладно були розкидані не виличкі хати , криті соломою та очеретом. Будь- яких інших будівель , за винятком не великих прибудов не було. Це було типове панське село назви якого ні хто зараз не пам’ятає.

За річкою серед мальовничих луків , та садів знаходилась панська економія (маєток), в якому був управителем пан Сельванський . Це село було розташоване далеко від великих рік, залізниць чи інших шляхів сполучення. Навкруги цього кріпацького села по пагорбах і долинах, на більш родючих землях, простягалися панські лани, а далі починалась смуга лісів : дубових , грабових, березових. Всі ці землі , а також і село разом з людьми , належало польському магнатові князеві Чарторийскому .

Ці люди були вже не кріпосними , а вважались казенними поселянами . Вони платили , або відробляли «оброк» .

До 1820 року в селі Волосівцінараховувалось 300 дворів, де проживало 1410 душ і в селі була утворена волость , від чого і пішла назва села Волосовець.

Для забезпечення панського спокою, при волості були старшини , урядник, стражники. «Потурбувались» і про селян, першу чергу про спасіння душ кріпацьких та оброчних . Для цього збудували церкву. Було також і місце, куди селяни відносили останні гроші. Для цього було аж дві корчми.

З 1836 року по 1865 рік в селі Волосівцях було військове поселення з жорстоким аракчеєвським режимом .В цей час частина села була виселена в Херсонську губернію , а на їх місце переселили мешканців бувшого села , що не далеко розташувалось від села Волосівці- Польові Михунки .

Найбільшим землевласником в цей час була церква.

Їй належало :

1) присадибна ділянка -6 десятин ;

2) орних земель- 30десятин;

3) угідь , пасовиськ -2160 десятин

В1823 році було засновано в селі (при волості) церковно приходську школу. В цій школі навчалось приблизно 20 дітей і то хлопчики, а навчав їх дяк. Діти були з різних сіл. Навчання було трирічним , але знання для учнів давалось дуже мало . По перше , сам учитель дяк був мало письменним , по друге навчання проводилось церковно слов’янською .

Село Волосівці здавна пишалося своїми садками. Горбиста місцевість додавала мальовничості і ландшафтної краси селу і оточуючим його садкам. На досить крутому затяжному пагорбі, колись буяли пишні садки, якими опікувалися тодішні хазяї. Саме від прізвищ власників і походили їх назви: Шереметів садок №1, Шереметів садок №2, (прізвище Шеремета було дуже поширеним у Волосівцях), Йосіньків садок, Грицанюків, Гулів, Стаськів садки. Садки між собою розмежовувалися ровами. У цих садках на площі понад 50 га. проростали в основному плодові дерева: сливки, черешні, волоські горіхи, яблуні, груші… В такому вигляді і статусі вони проіснували до колективізації (кінець 20-тих років ХХ ст..). Після колективізації вони стали колгоспними. У 80-тих роках ХХ століття у зв’язку з програмою екстенсивного землекористування більша частина цих садків була нещадно викорчувана, кілька років площа упорядковувалася і лише 2-3 роки засівалася зерновими культурами, які не давали високих урожаїв (востаннє в 1990 році). Саме на окраїні цих садків у середині ХІХ ст. поселився Варфоломій Голянтус ("Джус") з синами після ліквідації села Польові Михунки і започаткували великий рід волосівських Голянтусів... Саме на цьому "кутку" жила Бакалець Домінікія, яка була однією з довгожительок Волосовець, їй Бог дав цілих 105 років життя...

В 1913 році промислом (столярством і теслярством) в селі займалось 8 чоловік, річний прибуток яких становив 960карбованців, а решта селян батракували в десяти куркулів і попа , яким належало майно , всі орні землі , луки пасовиська.

Після Жовтневої революції в кінці 1917 року обрано ревком на чолі з Дремлюгою Махтеєм . В1919 році була створена перша сільська рада , а в наступному році –комітет не заможного селянства.

В роки революції селяни одержали наділи землі , худобу , але радянська влада заганяла їх в радгоспи і колгоспи. В селі Волосівці такими активістами –агітаторами були Дремлюга Махтей, Карнаух Сава, Ковальский Валентин і інші.

Восени 1929 року з п’яти господарств було утворене товаритство яке мало 9 десятин землі і 5 коней .

Восени 1930 року товариство в своєму складі нараховувало 30 сімей і мало 50 десятин, 30 коней ,6 плугів, 8 возів. Очолював товариство Дремлюга Махтей.

На 1січня 1941 року колгосп «Червоний працівник» нараховував в своєму господарстві -1940 га орної землі , 163 голів великої рогатої худоби ,170 свиней 34 вівці, 374голови коней , 429 штук птиці .

Зростав культурний рівень села в 1935 році початкову школу перетворили в семирічну . В тому році відкрито клуб і бібліотеку.

10 липня 1941 року село було окуповане німецькими загарбниками.

(Записано на основі попередньо зібраних та опрацьованих матеріалів вчителями Волосовецікої школи . Пропущена або змінена радянська пропаганда . )

У радянські часи у селі розташовувалася центральна садиба колгоспу ім. Пархоменка, який обробляв 3,2 тис. га орної землі. В господарстві переважали зернові культури, тваринництво м'ясо-молочного напряму.

Інфраструктура

У селі розташовані клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, старостат.

Населення

• 1196 осіб (1971)
• 558 осіб (2001)

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	98,93%
російська	1,07%

Люди

• Ткачук Сергій Дмитрович (1961, с. Волосівці) - заслужений працівник транспорту України. Начальник служби руху Київського метрополітену.

За мужність, виявлену на фронтах Другої світової війни, орденом Леніна нагороджені ГІ. С. Поліщук і Т. П. Войтюк, трьома орденами Слави — Ф. А. Мартинков.

Посилання

• Погода в селі Волосівці [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Волосівці, Летичівський район, Хмельницька область // Історія міст і сіл Української РСР