Вулиця Гоголя (Кременчук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Гоголя
Кременчук
Вул. Гоголя після перетину з вул. Перемоги в бік вулиці Академіка Маслова.
Вул. Гоголя після перетину з вул. Перемоги в бік вулиці Академіка Маслова.
Місцевість Центр
Район Автозаводський
Назва на честь Миколи Гоголя
Колишні назви
Кагамлицька [1]
Загальні відомості
Протяжність 0,65 км
Номери телефонів (код міста 0536 для шестизначних номерів та 05366 - для п'ятизначних)
3-2X-XX, 3-3X-XX, 3-5X-XX
Транспорт
Рух двобічний
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Комплекс споруд Кременчуцького військового шпиталю,
комплекс споруд Кременчуцького училища цивільної авіації.
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r4055694
На карті Вул. Гоголя (Кременчук).JPG
На карті населеного пункту
Мапа
CMNS: Вулиця Гоголя у Вікісховищі

Ву́лиця Го́голя — одна з вулиць Кременчука. Протяжність близько 650 метрів.

Розташування[ред. | ред. код]

Вулиця розташована в центральній частині міста. Починається від Дніпра та прямує на північний-схід.

Проходить крізь такі вулиці (з початку вулиці до кінця):

Опис[ред. | ред. код]

Вулиця розташована в спальній частині міста.

Походження назви[ред. | ред. код]

Вулиця названа на честь Миколи Гоголя, який у 1828 році відвідав Кременчуцький ярмарок, про що писав у листі своєму дядькові П. Косяровському[2]:

«Нещодавно повернувся з Кременчука, де також був ярмарок і де найбільше я витратив на вина та на закуски …»

8 вересня 1828 рік

Будівлі та об'єкти[ред. | ред. код]

  • Буд. № 2. Архітектурна пам'ятка — комплекс споруд Кременчуцького військового шпиталю. Корпуси А, Б і В. (Комплекс головного штабу інспектора резервної кавалерії та поселення військ (три основні корпуси)[3].
  • Буд. № 6. Архітектурна пам'ятка — комплекс споруд Кременчуцького училища цивільної авіації[3].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Вулиці (рос.)
  2. Історія з Гоголем[недоступне посилання з червня 2019]
  3. а б Список пам'яток архітектури місцевого значення. М. Кременчук. Архів оригіналу за 22 грудня 2012. Процитовано 19 березня 2011.