Вулиця Перемоги (Кременчук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Перемоги
Flag of Kremenchuk.svg Кременчук
Вулиця Перемоги після входження в неї вулиці Соборної в сторону Першотравневої вулиці

Вулиця Перемоги після входження в неї вулиці Соборної в сторону Першотравневої вулиці
Місцевість Центр
Район Автозаводський район герб.png Автозаводський
Історичні відомості: колишні назви
Київська [1]
Рози Люксимбург [2]
Богдана Хмельницького [2]
Загальні відомості
Протяжність 1050 м
Номери телефонів (код міста 0536 для шестизначних номерів та 05366 - для п'ятизначних)
2-1X-XX, 2-2X-XX, 3-1X-XX,, 3-9X-XX, 4-0X-XX, 6-0X-XX, 71-1X-XX, 72-XX-XX, 77-XX-XX
Транспорт
Маршрутні таксі 10-А, 15-А, 16, 16-А, 17, 28-Б, 30 [3]
Рух двобічний
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Відділення Державного банку Російської Імперії (1900-1903 рр.),
Льотний коледж (1878-1901 рр.) [4]
Навчальні заклади КЛК НАУ [4]
Заклади культури Кременчуцький краєзнавчий музей
Поштові відділення Відділення зв'язку № 14
Забудова багатоповерхова
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті Вул. Перемоги (Кременчук).JPG
На карті населеного пункту
commons:Вулиця Перемоги у Вікісховищі

Ву́лиця Перемо́ги — одна з центральних вулиць Кременчука. Протяжність 1050 метрів[5].

Розташування[ред.ред. код]

Вулиця розташована в центральній частині міста неподалік від Дніпра. Починається біля Ювілейного парку та прямує на північний-захід, закінчується на перехресті з вул. 1905 року. За цим перехрестям починається вул. Богдана Хмельницького. До 1985 року була частиною вул. Богдана Хмельницького.[6]

Проходить крізь такі вулиці (з початку вулиці до кінця):

Опис[ред.ред. код]

Вулиця є однією з центральних у місті. Довжина вулиці Перемоги сьогодні 1050 м. Починається вулиця у Ювілейному парку і переходить у вул. Богдана Хмельницького (1900 м).[7] Вулиця забудована переважно багатоповерхівками. Зустрічаються як п'ятиповерхівки радянського часу, так і будинки кінця XIX—початку XX століття. Є три дев'ятиповерхових будинки.

Походження назви[ред.ред. код]

Вулиця названа на честь 40-річчя перемоги у Другій світовій війні. В дореволюційні часи вулиця називалася Київською через те, що виходила на дорогу, яка вела з Києва. Зараз вул. Київською називається інша вулиця Кременчука.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця Перемоги (тоді Київська) на початку XX століття

Протягом усього XVIII століття на місці нинішньої вул. Перемоги знаходився гласіс Кременчуцької фортеці. Від нього в напрямку власовської дороги у 1774 році прокладається нова вулиця, що отримала пізніше назву Київської.[8]

У той час у районі сучасного меблевого комбінату розташовувся військовий госпіталь. У цьому госпіталі лікувався після поранень у Кінбурнській битві Олександр Суворов. Формування вулиці в її сучасних кордонах (разом з вул. Богдана Хмельницького) відбувається на початку XIX століття відповідно до планів 1803, 1805 рр., якими передбачалося перепланування території колишньої фортеці.[9]

Будинок Кременчуцького відділення Державного Банку Російської імперії

Перше, що зустрічалося мандрівникам, що під'їжджали до міста з боку Власівки, — різноманітні будівлі військового відомства, харчові магазин і величезний цвинтар, де були православні, старообрядницькі, єврейські і караїмські поховання. У 1778 році на православному кладовищі була збудована дерев'яна церква Всіх святих. У 18151847 роках на кошти кременчуцької громади споруджується кам'яна п'ятиголова церква тієї ж назви.[10]

У самого моста через річку Кагамлик знаходилася богодільня, переведена пізніше у нову будівлю. Тепер цей район в основному забудований приватними будинками, і називається Щемилівка, а далі до села Кривуші — Ревівка.[11]

Відразу ж за мостом, ліворуч від дороги, розташовувалася Кременчуцька суконна фабрика, а праворуч — містечко сукноробів. Її установа відноситься до 1804 р., Коли генерал-губернатор князь Олексій Куракін вирішив заснувати в Малоросії дві суконні фабрики: одну в Чернігові, а іншу — в Кременчуці для заняття роботою євреїв. Цар Олександр I дозволив тільки одну, і місце дозволив вибрати Куракіну самостійно. Спочатку фабрику хотіли розмістити в колишньому цукровому заводі по вул. Зелено-Костянтинівській, але було виділено вільну земельну ділянку вздовж Київської, де і були споруджені фабричні корпуси та житлові будинки для євреїв-робітників. У 1816 році фабрика не витримала конкуренції з приватними підприємствами і була закрита.[12]

Будинок міської друкарні «Кременчуцька благодійна громада»

У другій половині XIX століття на Київській починають з'являтися промислові підприємства, переважно: лісопильні (М. Амстіславского, І. Віленського, Ф. Сандомирського), борошномельні. Будуються багатоповерхові дохідні житлові будинки, особняки, відділення Державного банку, дитячий притулок Товариства допомоги бідним, жіноче народне училище, військові збори. 1910 році закінчується будівництво будівлі Благодійного товариства. На верхньому поверсі його розташувалася 2-я парафіяльна школа, а в нижньому — ремісничі класи і дитячий притулок. Після Другої мвітової війни будівля була відновлена під міську друкарню, нині видавництво «Кременчук».[13]

Після Жовтневої революції Київська вулиця перейменовується на вулицю Рози Люксембург. У роки громадянської війни тут знаходились: відділ соціального забезпечення, повітовий продовольчий комітет, повітовий відділ охорони здоров'я, політвідділ 6-ї армії Південно-Західного фронту.[14]

У 1930-ті роки на вулиці розташовувалися середня школа № 4 та неповна середня № 11, шкільна поліклініка, поліклініка Червоного Хреста, межраймедбаза, деревообробний завод, магазини.[15]

Нове будівництво розгорнулося на вулиці вже в 60-х роках 20-го ст. У 1954 року на честь святкування 300-річчя Переяславської ради вулиці присвоюється назва Богдана Хмельницького.[16]

У 1985 році на честь святкування 40-річчя перемоги у Другій світовій війні, частина вул. Б. Хмельницького — від Першотравневої до вул. 1905 року, була виокремлена у вулицю Перемоги.[17]

Будівлі та об'єкти[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]