Вулиця Коцюбинського (Кременчук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Коцюбинського
Кременчук
Вулиця Коцюбинського на початку

Вулиця Коцюбинського на початку
Місцевість Центр
Район Автозаводський район
Назва на честь Михайла Коцюбинського
Історичні відомості: колишні назви
Набережна,
Мала Міщанська,
Училищна[1]
Загальні відомості
Протяжність 650 км (550м[1])
Координати початку 49°03′48″ пн. ш. 33°24′08″ сх. д. / 49.063343° пн. ш. 33.402354° сх. д. / 49.063343; 33.402354
Координати кінця 49°04′07″ пн. ш. 33°23′54″ сх. д. / 49.06863° пн. ш. 33.398223° сх. д. / 49.06863; 33.398223
Номери телефонів (код міста 0536 для шестизначних номерів та 05366 - для п'ятизначних)
3-0X-XX, 3-1X-XX, 3-6X-XX
Транспорт
Маршрутні таксі 16, 16-А [2]
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Комплекс споруд Кременчуцького училища цивільної авіації. 1 навчальний корпус колишнього Олександрійського реального училища[3]
Заклади культури Кременчуцька міська художня галерея[4]
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті Вул. Коцюбинського (Кременчук).JPG
На карті населеного пункту
commons:Вулиця Коцюбинського у Вікісховищі

Ву́лиця Коцюби́нського — одна з вулиць Кременчука. Протяжність близько 650 метрів.

Розташування[ред.ред. код]

Вулиця розташована у центрі міста. Починається з площі Перемоги та прямує на північний захід, де входить у вул. 1905-го року. Вулиця проходить між вул. Штабною та вул. Перемоги і паралельна їм.

Проходить крізь такі вулиці (з початку вулиці до кінця):

Будівлі та об'єкти[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Заселення цього району почалося у XVIII століття, на залишках фортеці, тут був побудований будинок, де квартирував генерал-губернатор. Із зовнішнього боку земляних валів розташовувалася широка незабудована полоса — Гласіс. А далі — кілька укріплених поселень, форштадов, зосереджених вздовж дороги в сотенне містечко Власівка. Від гласіса відповідно до палну 1774 року прокладають дві паралельні вулиці, які отримали пізніше назви Мала Успенська (Штабна) і Набережна (Коцюбинського). Вони закінчувалися на заливних луках річки Кагамлик. Близькість цього району до фортеці визначала характер його забудови у другій половині XVIII століття. Навпаки фортеці, приблизно у дворі сучасного готелю «Кремінь», знаходився будинок генерал-губернатора. А на березі Дніпра у 17831787 рр. були збудовані губернські державні установи для перебування органів управління Новоросійської губернії, а пізніше — Катеринославського намісництва.[5]

На початку XIX ст. на місці садиби губернських державних установ розплановується велика площа для торгівлі спиртом. Площа називалася Винна або Скатна (за радянських часів Сквер Піонерів). Вона тягнулася від дніпровського берега до Малої міщанської вулиці (так стала називатися Набережна). Сама ж вулиця була продовжена до створюваної Олександрівської площі (зараз площа Перемоги).[1]

1841 року на Винній площі розпочалось спорудження Головного штабу інспектора резервної кавалерії і поселених військ.[1]

Будівля Кременчуцького Олександрівського реального училища на листівці початку XX століття

1873 року на вулиці Коцюбинського було засноване Олександрівське реальне училище. Воно стало першим середнім навчальним закладом у місті.[6]

Вул. Коцюбинського, 2. Зараз житловий будинок. В цьому будинку розміщувалось до революції 1917 року Кременчуцьке повітове земство

Кременчуцька повітова земська управа — сьогодні житловий будинок Перший міський архітектор Д. Ткаченко, під керівництвом якого проходило будівництво, отримав пізніше звання академіка архітектури за будівлі, виконані в Україну.[1]

Після скасування поселень міська влада хотіла відкрити у штабних будівлях чоловічу гімназію, але військове відомство не побажало розлучатися зі своєю власністю і перевело до Кременчука госпіталь. В кінці 19 ст. міська дума під тиском громадськості розбиває на скатній площі перед будівлями госпіталю сквер, який в пам'ять про Головний штаб називають штабний.[1]

Незадовго до Другої світової війни поряд з будівлею Олександрівського реального училища побудували гуртожиток. Відступаючи, німці будинок спалили. В обгорілій коробці розташувалася ґудзикова фабрика, а після відновлення будівлі — з 1961 року Кременчуцьке льотне училище цивільної авіації. У 1988 році поруч зі старим будинком побудували новий навчальний корпус. Для його будівництва довелося знести єдиний вцілілий на вулиці особняк — будинок князя Срібного.[6]

У повоєнні роки вулиця Коцюбинського активно забудовується, споруджуються житлові будинки, в одному з них з кінця 70-х знаходиться виставковий зал Кременчуцького відділення Спілки художників України.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Кременчук Це незавершена стаття про Кременчук.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.