Вулиця Корзо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Загальні відомості[ред.ред. код]

Вулиця Корзо
Ужгород
Місцевість Центр
Загальні відомості
Координати початку 48°37′25″ пн. ш. 22°17′56″ сх. д. / 48.62361° пн. ш. 22.29889° сх. д. / 48.62361; 22.29889Координати: 48°37′25″ пн. ш. 22°17′56″ сх. д. / 48.62361° пн. ш. 22.29889° сх. д. / 48.62361; 22.29889
Координати кінця 48°37′25″ пн. ш. 22°17′56″ сх. д. / 48.62361° пн. ш. 22.29889° сх. д. / 48.62361; 22.29889
Поштові індекси 88000
Транспорт
Рух пішохідна
Покриття бруківка
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Корзо — центральна та найбагатолюдніша пішохідна вулиця Ужгорода, розташована в історичному центрі міста. Перехрестя вулиць Корзо та Волошина, так званий «Хрест» — улюблене місце зустрічей мешканців міста та туристів. Вздовж вулиці безліч кафе та цікавих крамниць, часто тут можна зустріти вуличних музикантів. Вулиця буквально всіяна колоритними внутрішніми двориками.

Назва[ред.ред. код]

У перекладі з італійської назва означає «вулиця, де прогулюються» або «місце для прогулянок». Цю назву вона отримала ще коли містом володіли італійські графи Другети, які володіли містом майже чотири століття. Також ця вулиця називалась Мостова, Великомостова, носила ім'я міністра фінансів Чехословаччини Рашина, та ім'я угорського письменника та педагога Ф. Казінці, в радянські часи — Суворова.

Архітектура та пам’ятники[ред.ред. код]

Архітектура вулиці сформувалася наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Частина будинків збудована у чехословацький період (1920–1939).

Колишній магазин «Золотий Ключик», нині магазин (Корзо, № 19/вул. Волошина, № 5).

Непримітний на перший погляд будинок на перехресті вулиць Корзо та Волошина у минулому мав назву «Білий корабель», яку він успадкував від казенної корчми, яка знаходилась тут до 1902 року. 1909 року будівля згоріла, проте згодом була відбудована. Нині тут житловий будинок з магазинами та кав'ярнями на першому поверсі.[1][2]

На перехресті вулиць Корзо і А. Волошина, на будинку № 20 на драбині біля ліхтаря, зосереджений, в окулярах і капелюсі запалює ліхтар дядя Коля. Він є однією з візитівок Ужгорода, оберегом його центральних вулиць, доглядачем ліхтарів, що вмикаються тепер автоматично і добрим другом ужгородців. Бронзовий ліхтарник встановлений 2010 року скульптором Михайлом Колодко, присвячений реальному жителю міста, дяді Колі, який протягом 40 років вмикав старі ужгородські електричні ліхтарі. Пам’ятник "Глобус Ужгорода" розташований перед кафе "Астіка" (вул. Корзо, 22). На кованій кулі відлито мінімізовані рельєфні зображення давніх вулиць і будівель міста, а також історичних пам’яток Ужгорода. Автор і виконавець такої окраси міста – скульптор-архітектор Олексій Шамшура. Створили глобус умільці ковальської майстерні «Безик-майстер». 2012 рік встановлення Глобусу.

Як дістатися[ред.ред. код]

Як дістатися: від зупинки «Автовокзал» до Поштової площі курсують маршрутки № 5, 9. До вул. Корзо можна дістатися пішки (150-200 метрів) від вокзалу через вул. Одеську—Мукачівську—пл. Петефі—наб. Незалежності.

Примітки[ред.ред. код]

oj ne ta mowa