Ференц Казінці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ференц Казінці
угор. Kazinczy Ferenc
Donát Kazinczy 1812 A.jpg
Народився 27 жовтня 1759(1759-10-27)[1][2]
Шиміан, Біхор, Румунія
Помер 23 серпня 1831(1831-08-23)[3][1] (71 рік)
Széphalomd, Шаторальяуйхей, Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина
·холера
Поховання
Громадянство Угорщина
Діяльність письменник, громадський діяч
Мова творів угорська
Членство Угорська академія наук
У шлюбі з Q1105829?

Ференц Казінці у Вікісховищі?

Ференц Казінці (угор. Kazinczy Ferenc; *27 жовтня 1759, Ершемьен (нині жудець Біхор, Румунія) — †23 серпня 1831, Сефалом) — угорський письменник, громадський діяч, ідеолог угорського Просвітництва і реформатор угорської літератури і угорської мови.

Біографія[ред. | ред. код]

Ференц Казінці народився в багатій дворянській родині, навчався в Кошіці, Прешові і Будапешті і здобув грунтовну і різнобічну освіту зокрема в області французької та німецької літератури. Був знайомий з графом Гедеоном Радаї, який дозволив Казінці користуватися своєю бібліотекою.

Ференц Казінці

У 1784 Казінці отримав посаду нотаріуса в комітаті Абауй-Торна. У тому ж році вступив до масонської ложі в Мішкольці під ім'ям Орфей, яке стало згодом також назвою літературно-громадського журналу, що випускався ним з 1790. У 1786-1791 служив інспектором національних шкіл по Кошицькому районі. У цей час він також працював над перекладами класичної літератури, які на його думку повинні були внести вклад в словниковий запас угорської мови і сприяти її реформуванню.

У 1788 разом зі своїми друзями Давидом Бароті Сабо і Яношем Бачані Казінці приступив до видання літературного журналу під назвою «Угорський музей» (угор. Magyar Múzeum). При імператорі Леопольді II Казінці був змушений піти у відставку зі своєї посади за конфесійними причинами, але продовжив свою літературну діяльність.

У грудні 1794 Казінці був звинувачений в участі в змові Мартиновича і засуджений до смертної кари, однак потім смертний вирок був замінений на тюремне ув'язнення. У 1801 Казінці був виправданий. Він одружився на Софії Тьорьок, дочки свого покровителя, і усамітнився в невеликому маєтку недалеко від Шаторальяуйхея.

У 1828 Казінці брав участь в низці конференцій з нагоди започаткування Угорської академії наук і став її першим членом-кореспондентом.

Казінці помер в 1831 від холери.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Eckhardt Sándor (irodalomtörténész)|Eckhardt Sándor: A francia forradalom eszméi Magyarországon, Bp. 1948.
  • Horváth Károly: A klasszikából a romantikába, Bp. 1968.
  • Benda Kálmán: A magyar jakobinusok iratai, Bp. 1952—1957.
  • Kazinczy Ferenc. Szabadkőműves Wiki. Процитовано 2015-01-04. 

Примітки[ред. | ред. код]