Вулиця Олега Міхнюка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Олега Міхнюка
Чернігів
вид зі сторони вулиці Шевченка біля Красного мосту
вид зі сторони вулиці Шевченка біля Красного мосту
Район Деснянський район (Чернігів)
Назва на честь Міхнюк Олег Іванович
Колишні назви
Німецька слобода, Вознесенська, 1 Травня, Воїнів-інтернаціоналістів
Загальні відомості
Протяжність 1,6 км
Поштові індекси 14013
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Поштові відділення Відділення №13
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Вулиця Олега Міхнюка — вулиця в Деснянському районі міста Чернігова. Пролягає від вулиці Берегової до проспекту Перемоги — площі П'ять кутів.

Прилучаються вулиці Шевченка, Лермонтова, провулок Лермонтова, Гетьмана Полуботка, Михайлофедорівська, провулок 1 Травня.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця Німецька слобода — одна з найдавніших вулиць міста, значна частина якої пролягала по Передгороддю. Назва пов'язана з тим, що після Полтавської битви (1709) тут були поселені полонені шведи, яких називали німцями. Потім перейменована на Вознесенську вулицю — в честь Вознесенської церкви, розташованої на вулиці навпроти семінарії (кут сучасних вулиць Олега Михнюка і Гетьмана Полуботка) в період 1713—1875 років. Спочатку вулиця пролягала до площі П'яти кутів (сучасного проспекту Перемоги), потім — до злиття (примикання) з вулицею Петербурзькою (сучасна Олександра Молодчого). У 1919 році перейменована на вулицю 1 Травня[1]

Наприкінці 1980-х років ділянку вулиці 1 Мая між вулицею Шевченка і проспектом Перемоги (площа П'ять кутів) виділено в окрему вулицю Воїнів-Інтернаціоналістів — на честь загиблих в Афганістані протягом 1979—1989 років воїнів-інтернаціоналістів чернігівців  — зі збереженням нумерації будинків.

Вулиця підлягала перейменуванню, згідно з законом про декомунізацію, і, як пояснює представник Інституту національної пам'яті в Чернігівській області Сергій Будко, термін «воїн-інтернаціоналіст» є радянським пропагандистським штампом[2]. З ініціативи Українського товариства ветеранів Афганістану[3], 19 лютого 2016 року вулиця отримала сучасну назву — на честь учасника Афганської війни та Війни на сході України, Героя України, уродженця Чернігівщини Олега Івановича Міхнюка, згідно з Розпорядженням міського голови В. А. Атрошенко Чернігівського міської ради № 54-р «Про перейменування вулиць міста»[4].

Забудова[ред. | ред. код]

Більша частина вулиці (до примикання вулиці Гетьмана Полуботка) прокладена вздовж річки Стрижень, на її лівому березі.

Початок вулиці — алея лісопарку Кордівка (довжиною 400 м), без проїзду для автомобільного транспорту. Потім до примикання вулиці Лермонтова непарна сторона вулиці зайнята багатоповерховою житловою забудовою (9-поверхові будівлі гуртожитків, 5-поверхові будинки), парна — не забудована. Далі непарна сторона вулиці зайнята садибною забудовою (є один 10-поверховий будинок), парна — не забудована (до примикання вулиці Гетьмана Полуботка), територія військового госпіталю (до примикання провулка 1 Травня), садибна забудова.

Установи:

  1. будинок № 2/40 — Військовий госпіталь
  2. будинок № 13/22 — відділення зв'язку № 13

Пам'ятники архітектури і історії:

  1. будинок № 2/40 — Церква Михайла і Федора (1801—1806) — архітектури місцевого значення
  2. будинок № 2/40 — комплекс будівель госпіталю (1952) — архітектури місцевого значення і Будинок Чернігівської духовної семінарії (19 століття) — історії місцевого значення

Є ряд значущих і рядових історичних будівель, що не є пам'ятками архітектури або історії[5] : садибні будинки № 6, 8, 10, 17/2, 29, 31/42, 33, 37, 43, 47, 47А, 53.

Меморіальні дошки:

  1. будинок № 2/40 — українському радянському письменнику і поету Василю Михайловичу Еллан-Блакитному — на будинку семінарії (нині військовий госпіталь), де навчався
  2. будинок № 2/40 — українському радянському композитору і хоровому диригенту Григорію Гурійовичу Верьовці — на будинку семінарії (нині військовий госпіталь), де навчався
  3. будинок № 2/40 — українському радянському поету, державному діячеві Павлу Григоровичу Тичині — на будинку семінарії (нині військовий госпіталь), де навчався
  4. будинок № 2/40 — російському революціонеру, радянському партійному і державному діячеві Миколі Іллічу Подвойському — демонтована — на будинку семінарії (нині військовий госпіталь), де навчався
  5. будинок № 13/22 — в пам'ять загиблих воїнів-чернігівців в Афганістані 1979—1989 роки — коментар старого іменування вулиці
  6. будинок № 13/22 — Герою України, захисникові незалежності України Олегу Івановичу Міхнюку — коментар нового іменування вулиці

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, К.: УРЕ і м. М. П. Бажана, 1990. — с. 617—618 ПЕРШОГО ТРАВНЯ ВУЛИЦЯ
  2. Чому в рамках декомунізації перейменували вулицю
  3. У Чернігові завершено перейменування вулиць в рамках виконання законодавства про декомунізацію
  4. Розпорядження міського голови «Про перейменування вулиць міста»
  5. Историко-архитектурный опорный план Чернигова

Література[ред. | ред. код]

  • Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, К.: УРЕ и м. М. П. Бажана, 1990..
  • Сапон В.. Вулиці старого Чернігова: Історико-краєзн. етюди. — Чернігів: РВК "Десни. правда ", 2007. — 128 с.
  • Улица и её застройка на сервисе openstreetmap. www.openstreetmap.org. Процитовано 23 червня 2020.