Вікторія Марінова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікторія Маринова
болг. Виктория Маринова
Ім'я при народженні Вікторія Марінова
Народилася 7 вересня 1988(1988-09-07)
Русе
Померла 6 жовтня 2018(2018-10-06) (30 років)
Русе, Болгарія
·умисне вбивство
Громадянство Болгарія Болгарія
Національність болгарка
Діяльність журналістка
Володіє мовами болгарська
У шлюбі з Сливен Максимов
Діти 1

Вікторія Марінова (болг. Виктория Маринова, 7 вересня 1988, Русе — 6 жовтня 2018, Русе) — болгарська журналістка, яка займалась політичними та економічними розслідуваннями. Смерть Маринової викликала міжнародне обурення під час посилення насильства над журналістами-слідчими.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вікторія Марінова народилася 7 вересня 1988 року. Після закінчення Університету у Русе імені Ангела Канчева до початку роботи журналісткою Вікторія була моделлю. Потім почала працювати на каналі TVN, який є одним з найпопулярніших ЗМІ на північному сході Болгарії.[1]

Марінова була адміністративним директором телеканалу TVN в Русе. 30 вересня 2018 року вона запустила нове ток-шоу під назвою «Детектор»[2]. Вона, зокрема, розслідувала фінансовані проекти Європейського Союзу вартістю у сотні мільйонів болгарських левів, на яких заробляли кошти консалтингові фірми[3]. Згідно з розслідування телеканалу TVN, до розкрадання може бути причетне вище керівництво держави, включаючи прем'єр-міністра Болгарії Бойка Борисова. У розслідуванні також фігурує голова болгарської «доньки» російського «Лукойлу» Валентин Златєв[4] та партнери колишнього російського сенатора і екс-віце-президента нафтової компанії «Лукойл» Раліфа Сафіна[5].

Вбивство Марінової[ред. | ред. код]

6 жовтня 2018 року Марінову жорстоко вбили. Її тіло знайшли у парку болгарського міста Русе біля Дунаю. По річці проходить державний кордон з Румунією. Марінова, за словами колег, у той день вирушила на пробіжку.[5]

Поліція заявила, що журналістка зазнала зґвалтування перед смертю[6].

Вікторія стала третьою журналісткою вбитою в країнах Європейського Союзу менше, ніж за рік, після мальтійки Дафне Галісії та словака Яна Куцяка.[7]

Примітки[ред. | ред. код]