Бойко Борисов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бойко Борисов
болг. Бойко Борисов
Бойко Борисов
Болгарія Прем'єр-міністр Болгарії
4 травня 2017 — 12 травня 2021
Президент Румен Радев
Попередник Огнян Герджиков (в. о.)
Наступник Стефан Янев[en] (в. о.)
6 листопада 2014 — 24 січня 2017
Президент Росен Плевнелієв
Попередник Георгі Блізнашкі
Наступник Огнян Герджиков
27 червня 2009 — 20 лютого 2013
Президент Георгій Пирванов
Росен Плевнелієв
Попередник Сергій Станішев
Наступник Марін Райков
Голова ГЄРБ
Нині на посаді
На посаді з 10 січня 2010
Попередник Цветан Цветанов
Мер Софії
10 листопада 2005 — 27 липня 2009
Попередник Стефан Софіянський
Наступник Йорданка Фандикова
Народився 13 червня 1959(1959-06-13) (62 роки)
Банкя, Болгарія
Відомий як політик, офіцер, пожежник, каратист, футболіст, військовослужбовець, поліцейський, викладач
Країна Болгарія
Національність болгарин
Alma mater Academy of the Ministry of Interior, in Sofiad
Політична партія Громадяни за європейський розвиток Болгарії
У шлюбі з Цветеліна Бориславова
Професія Пожежник, політик
Релігія православ'я[1]
Нагороди
орден Республіки Сербія
Підпис Accession Treaty 2011 Boïko Borissov signature.svg
boykoborissov.bg

Бо́йко Бори́сов (нар. 13 червня 1959, Банкя) — болгарський державний та політичний діяч. Тричі Прем'єр-міністр Болгарії (2009—2013, 2014—2017, 2017—2021).

Кар'єра[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї співробітника Міністерства внутрішніх справ. Мати — шкільна вчителька. 1977 року намагався вступити на факультет державної безпеки Вищої спеціальної школи Міністерства внутрішніх справ, але через те, що його прадід був розстріляний комуністичними повстанцями 1944 року, був змушений піти в іншу галузь — на факультет пожежної безпеки (закінчив 1982).

Служив у 1982—1990 рр. у Міністерстві внутрішніх справ, у протипожежній службі, командир взводу, потім — роти, а пізніше був викладачем y Вищому інституті офіцерської підготовки Міністерства внутрішніх справ у Софії, тренером з карате. 1991 року заснував приватне охоронне підприємство «Іпон-1», яке мало впливову й відому клієнтуру, зокрема, займалося забезпеченням безпеки колишнього керівника соціалістичної Болгарії Тодора Живкова і колишнього царя Симеона II.

2004 року йому присвоєно звання генерал-лейтенанта.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Генеральний секретар Міністерства внутрішніх справ у 2001—2005 в уряді Симеона Сакськобурготського. 2005 року почалася власне політична кар'єра Бойка Борисова. Він увійшов до виборчого списку партії Національний рух «Симеон Другий», і був обраний до парламенту країни від цього руху. Однак волів відмовитися від мандату і залишитися на своїй посаді в Міністерстві внутрішніх справ.

Прем'єр-міністр Болгарії[ред. | ред. код]

5 липня 2009 році на чергових виборах рух «ГЄРБ» отримав більшість місць в національному парламенті. Бойко Борисов сформував однопартійний кабінет міністрів, склад якого було затверджено Народними зборами 27 липня 2009. Зокрема, до складу уряду, у якому Бойко Борисов зайняв пост прем'єр-міністра, увійшов як заступник прем'єра і міністра внутрішніх справ його найближчий соратник, голова партії «ГЄРБ» Цветан Цветанов, посаду віцепрем'єра і міністра фінансів отримав відомий ліберальний економіст, колишній співробітник Світового банку Симеон Дянков, а міністерство закордонних справ очолила депутат Європарламенту, соціолог Румяна Желева. У січні 2010 після скандалу навколо її імені Румяна Желева була змушена покинути уряд. 20 лютого 2013 року під тиском кількаденних народних протестів, викликаних підвищенням вартості електроенергії та опалення оголосив про свою відставку та одночасну з ним відставку уряду.

У листопаді 2014 знову обраний прем'єр-міністром Болгарії.

Кримінальне переслідування[ред. | ред. код]

17 березня 2022 року Міністерство внутрішніх справ Болгарії повідомило, що поліція затримала Борисова в межах поліцейської операції, пов'язаної з розслідуванням прокуратури ЄС. У міністерстві не оприлюднили подробиць, однак громадське телебачення BNT повідомило, що справи стосуються «зловживання допомогою ЄС»[2][3]. При цьому операція МВС відбулась без відома прокуратури через «терміновість» справи. За добу після арешту Борисова звільнили, а чинний прем'єр-міністр Кирил Петков звинуватив прокуратуру в саботуванні розслідування. Прокуратура відкинула всі претензії, а її представник заявив, що для висунення звинувачень Борисову недостатньо доказів[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]