Вікіпедія:Правила відтворення власних назв іншомовного походження

Вікіпедія: Мовні поради
Правопис
Український правопискат.
Правила перекладу
Правила перекладу власних назв Правила перекладу з близькоспорідених мов Передача власних імен та географічних назв при перекладі[недоступне посилання з 23.08.2020] Дотримання мовних стандартівобг.
Консультації
Кнайпа (технічні питання) і мовна консультація
Супутні питання
Іменування статей Перейменування сторінки Список типових мовних помилок

При написанні статей української Вікіпедії потрібно дотримуватись норм чинного Правопису (див. ВП:МОВА)

З англійської

Важливо — перед тим, як самостійно розпочати транслітерування спробуйте знайти потрібне вам слово в авторитетному словнику. Авторитетними вважаються словники, які мають офіційне друковане видання. Популярні інтернет перекладачі такі як Google Translate не є авторитетними в цьому сенсі. Якщо офіційно виданий словник має електронну копію, в тому числі розміщену в інтернеті, тоді ця копія є авторитетним джерелом. Словники, видані в Україні, мають пріоритет над закордонними, новіші видання над старішими, академічні видання над приватними.

Проблеми

При відтворенням власних назв з англійської мови українськими літерами існує ряд проблем, що часто призводить до виникнення суперечок між учасниками проєкту. Чітких механізмів, яким чином вирішувати такі питання немає, на практиці у кожному конкретному випадку виконується стандартна процедура — Вікіпедія:Розв'язання конфліктів.

Приклади

Відповідно до правопису:

G

Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: аванга́рд, агіта́ція, агре́сор; лінгві́стика, се́рфінг, Вахта́нг, Гарсі́я, Гайнетді́н, Ердога́н, Гвіне́я, Гольфстри́м, Гренла́ндія, Гру́зія, Ге́те, Гео́рг, Гурамішві́лі, Люксембу́рг, Магоме́т, Фольксва́ген, Чика́го. Буквою ґ передаємо звук [g] у давнозапозичених загальних назвах, таких як ґа́нок, ґатунок, ґвалт, ґра́ти, ґрунт та в похідних від них.

У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.).

H

Звук [h] переважно передаємо буквою г: гандбо́л, герба́рій, гі́нді, гіпо́теза, горизо́нт, го́спіс, го́спіталь, гу́мус; Га́рвард, Ге́льсінкі, Гіндуста́н, Ганніба́л, Ге́йне, Гора́цій, Люфтга́нза. За традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов [h], і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою х: хо́бі, хоке́й, хол, хо́лдинг, брахма́н, джиха́д, моджахе́д, хану́м, харакі́рі, хіджа́б, шахі́д, Алла́х, Ахме́д, Муха́ммед, Сухро́б, Хакі́м, Хаммура́пі і т. ін.

W

Англійське w на позначення звука [w] передаємо звичайно через в: віке́нд, Вашингто́н, Ве́бстер, Веллінгто́н, Ві́льсон, Вінніпе́г та ін.; у деяких словах за традицією через у: Уе́льс, уайт-спірит та ін.

Th

Англійське th на позначення звука [θ] передаємо звичайно через т: три́лер, Ага́та, Арту́р, Бле́ксміт, Во́рдсворт, Ме́редіт, на позначення звука [ð] — звичайно через з: Ре́зерфорд, Ве́зербі, Са́зерленд, рідше через т: Со́тбі, Са́уті або с: Голсуо́рсі.

J

Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: бу́єр, конве́єр, пле́єр, фла́єр, круї́з, моза́їка, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, ін'є́кція, проє́кт, проє́кція, суб'є́кт, траєкторія, фоє́, є́ті, Гаї́ті, Го́я, Єйтс, Саво́я, Феєрба́х, Ма́єр, Кає́нна, Іса́я, Йога́нн, Рамбує́, Со́єр, Хая́м, Хеєрда́л, Юно́на.

Подвоєні приголосні

Подвоєння букв на позначення приголосних переважно зберігаємо у власних назвах: Андо́рра, Бессеме́р, Білл, Боттіче́ллі, Гаро́нна, Голла́ндія, Ллойд, Маро́кко, Міссу́рі, Ні́цца, Я́ффа; Бе́тті, Джо́нні, Мю́ллер, Руссо́, Те́ннессі, Смо́ллетт, Кі́ркконнелл та в загальних назвах, які від них утворені за допомогою афіксів. У загальних назвах, які утворені від власних назв без додавання афіксів, букви на позначення приголосних не подвоюємо.

З німецької

Голосні, яким на письмі відповідають букви й буквосполучення ö, ø, ое, eu передаємо українською буквою е: Ге́те, Ке́льн, Пасте́р, Рентге́н, Ма́льме, Вільне́в, Е́нчепінг, а після звука [j] буквою є: Рішельє́, Б'є́рнсон; ü — ю: Мю́нхен, Мю́ллер.

Буквосполучення еі відповідно до вимови передаємо українською мовою через ай (яй): Айзена́х, Ва́йнрайх, Віттгеншта́йн, Ва́йзенборн, Ка́йзер, Ма́йнгоф, Нортга́йм, Бляйбтрой, Кляйн, Кляйнерт, Фляйшер; а eu — через ой: фро́йляйн, Нойбра́нденбург, Нойба́уер. За традицією в давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: кре́йда, кре́йцер, маркше́йдер, капельме́йстер, гросме́йстер, штрейкбре́хер, Ге́йне, Ле́йпциг, Рейн, Швейца́рія.

Результати обговорення

За результатами обговорення було ухвалено рішення англ. w після приголосної перед голосною передавати буквою в. Baldwin-Болдвін.

Посилання

• Практична Транскрипція Корейських Імен Українською Мовою: Порівняння, Проблеми І Пропозиції
• Рішення Української Комісії З Питань Правничої Термінології N9. Протокол N2 від 19 квітня 1996 р.
• Проблеми та варіанти здійснення перекладу власних назв з англійської мови українською
• До питання транслітерації власних назв імен у практиці турецько-українського перекладу
• Сучасні тенденції перекладу власних імен та прізвищ з російської мови на українську у практиці викладання української мови як іноземної