Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Бунчукові товариші

БУНЧУКОВІ ТОВАРИШІ

– козац. старшина кін. 17–18 ст. в Гетьманщині. Підпорядковувалася гетьману, перебувала під його знаком – бунчуком. Чин Б.т. запроваджений І.Мазепою. Перші Б.т. у мирний час жили в своїх домівках, почергово перебували бі- ля гетьмана і виконували його доручення. Під час військ. походів вони супроводжували гетьмана. З часом їм були надані офіц. чин і привілеї, їх прирівняно до генеральної старшини і полковників козацьких. Згідно з військ. субординацією, статус Б.т. вважався першим після полковника.

Особовий склад Б.т. офіційно фіксувався в компутах, які велися в Генеральній військовій канцелярії чи Малоросійській колегії. Від 30-х рр. 18 ст. чин Б.т. підтверджувався універсалом гетьмана або патентом Ген. військ. канцелярії чи Малорос. колегії. Кількість їх чітко не визначалася. Так, у компутах 1729 (кілька описів) їх зафіксовано 120–140 осіб, 1734 – 150 осіб. Найбільше їх було у Ніжинському полку, Стародубському полку та Чернігівському полку (48–24–21 відповідно). У Полтавському полку, Переяславському полку і Гадяцькому полку лише по 5–7 осіб, а в Миргородському полку Б.т. зовсім не було.

Гол. обов’язком Б.т. вважалася військ. служба. Під час військ. походу з них формували окремий загін під командуванням генерального бунчужного, в разі потреби – з їх числа призначали наказних полковників, командуючих великими військ. угрупованнями, командирів на форпостах, порубіжних лініях тощо. В мирний час вони відповідали за забезпечення армії провіантом, стан шляхів, роботу поштових станцій і т. п. Окремі Б.т. супроводжували гетьмана до Москви чи Санкт-Петербурга, царських урядовців по Україні тощо. Від 1736 Б.т. залучали до роботи в Ген. військ. канцелярії (по 13 осіб через кожні два місяці). За відсутності полковника його обов’язки міг виконувати Б.т. (або кілька Б.т.), який водночас очолював і полкову канцелярію. Напр., у Стародубському полку 1728–30 обов’язки полковника виконували Б.т. – С.Максимович, С.Галецький і О.(Атанасій) Єсимонтовський (к-т трьох), а 1759–62 – О.Дублянський і П.Миклашевський (к-т двох). Нерідко Б.т. засідали в полковому й навіть Ген. судах. Проживали на тер. полку і не підпорядковувалися сотникам й полковникам. Залучати їх до виконання в полку поточних військ. чи адм. справ не дозволялося. Після звільнення від виконання службових обов’язків вони переходили в категорію абшитованих (звільнених) Б.т.

За екон. становищем Б.т. посідали провідне місце серед козацької старшини. Нерідко їхні маєтності були значно більшими порівняно з маєтностями ген. старшини. Посиленню екон. могутності ч. Б.т. сприяла практика взяття окремих Б.т. під гетьман. протекцію і оборону, що давало їм низку пільг і привілеїв. Про суттєві відмінності в соціальному становищі Б.т. свідчить те, що царський уряд Росії виділяв серед них «первостатейних» і «второстатейних». Серед Б.т. переважав принцип родової спадковості. Значна кількість їх походила з родів Лизогубів, Борозден, Бутовичів, Гамаліїв, Горленків, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Губчиців, Домонтовичів, Забіл, Карпек, Кочубеїв, Кулябок, Марковичів, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Миклашевських, Милорадовичів, Новицьких, Рубців, Савичів, Скоропадських, Солонин та ін.

Після скасування царським урядом укр. козац. полків (1783) та припинення надання укр. козац. чинів (1784) старшинські посади були перейм. на рос. табельні чини. Б.т., які залишалися на військ. службі, стали прем’єр-майорами, а ті, хто перейшов на цивільну службу, – колезькими радниками. Більшість з них були великими землевласниками, які наприкінці 18 ст. перетворилися на поміщиків.

Література

• Панашенко В.В. Бунчукові товариші. «Київська старовина», 1997, № 5.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: В.В. Панашенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Bunchukovi_tovaryshi; том: 1