Вільгельм Фельдман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільгельм Фельдман
Wilhelm Feldman
Портрет В.Фельмана, намальований С.Виспянським

Портрет В.Фельмана, намальований С.Виспянським
Народження 8 квітня 1868(1868-04-08)
  Збараж
Смерть 25 жовтня 1919(1919-10-25) (51 рік)
  Краків, Польща[1]
Поховання Раковицький цвинтар
Громадянство(підданство) Flag of Poland.svg Польща
Мова творів польська мова
Рід діяльності літературний критик
публіцист
CMNS: Вільгельм Фельдман на Вікісховищі

Вільгельм Фельдман (*8 квітня 1868(18680408), Збараж — †25 жовтня 1919) — польський публіцист єврейського походження, літературний критик та історик літератури, в тому числі автор «Współczesnej literatury polskiej»; також драматург та прозаїк.

Був жонатий з Марією з Клейманів (перекладачкою літератури західними мовами), мав з нею сина Юзефа Фельдмана (18991946).

Біографія[ред.ред. код]

Вільгель Фельдман народився у місті Збараж. Походив з бідної ортодоксальної єврейської родини. У 18 років покинув дім, поїхав до Львова, де приєднався до групи євреїв, котрі пропагували польську політичну орієнтацію[2].

Був гарячим прихильником єврейського асиміляційного руху. Вже 1886 року проводив активну кампанію за асиміляцію (пол. "uobywatelenia") євреїв, видавав такому у дусі журнали та брошури («Asymilatorzy, sjoniści i Polacy» («Асимілятори, сіоністи і Поляки»); «O jargonie żydowskim» («Про єврейський жаргон»); «Stosunek Mickiewicza do Żydów» («Ставлення Міцкевича до євреїв»); «Kościuszko i Berek Joselowicz» («Косцюшко і Берек Йосельовіч»)). Перебуваючи на посаді секретаря барона Моріса Хірша, мав можливості для встілення своїх ідей у життя.

Згодом перейшов з єврейських справ до суспільних, зокрема, брав участь у формуванні в Галичині радикально-поступовської партії. Був одним з засновників друкованого органу для прихильників цієї партії — періодичного видання «Ognisko».

С. Виспяньский. Обкладинка „Współczesna literatura polska 1880—1904. Warszawa, 1905“

1895 року у Берліні В. Фельдман слухав лекції з суспільних наук і філософії, проте наприкінці року мусив покинути місто, через судові звинувачення у «великопольській пропаганді». Згодом він осів у Кракові, де створив періодичне видання «Dziennik Krakowski», редаговане в демократично-ліберальному дусі. Після півтори року існування газета перестала виходити, а Фельдман переїхав до Львова, де проживав на доходи від літературних та публіцистичних праць.

1901 року зайнявся видавництвом краківського журналу «Krytyka», який занепадав. Займався журналом до 1914 року, спочатку у Львові, пізніше у Кракові. Крім того, займався організацією народних університетів (Народного університету у Кракові (пол. Uniwersytet Ludowegy w Krakowie) та Вищих літніх курсів у Закопаному (пол. Wyższe Kursy Wakacyjnych w Zakopanem)). Провів багато популярних лекцій на естетичні, історико-літературні та філологічні теми. Під час Першої світової війни підтримав Ю. Пілсудського і вступив до Польських Легіонів.

Творчість[ред.ред. код]

Головна праця Фельдмана «Współczesna literatura polska» за його життя була видана кілька разів разом з різними доповненнями про наступні періоди (наприклад 1-ше видання 1901 року розповідало про період 18801901, до 2-го видання 1905 року вже було додано четвертий том до 1904 року, а 6-те видання (1918) займало вже період 18641917. В 8-му виданні (1930), опрацьованому вже після смерті Фельдмана Станіславом Лемом вже було описано період 18641923. Серед інших публіцистичних праць Фельдмана є також «O Rosji» («Про Росію», Краків, 1903); «Współczesna krytyka literacka w Polsce» («Сучасна літературна критика у Польщі», Львів, 1905); «Stronnictwa i programy polityczne w Galicji 1846–1906» («Політичні програми і течії у Галичині 1846–1906», Краків 19061907); «Dzieje polskiej myśli politycznej w okresie porozbiorowym» («Історія польської політичної думки після поділів», Краків, 19131920).

Автор критичних праць про Станіслава Виспянського і Стефана Жеромського («O twórczości Stanisława Wyspiańskiego i Stefana Żeromskiego», 1905) та Генріка Ібсена («Henryk Ibsen», 1906).

Також створив літературні праці: «Piękna Żydówka» (1887); «Żydziak» (1888); «Nowele i obrazki» (1889); «W okowach» (1890); «Jak w życiu» (1892); «Nowi ludzie» (1894); «Ananke» (1897); «Sądy Boże» (драма, 1898, поставлена і надрукована у Варшаві у 1899 році), драма «Cudotwórca», поставлена на сценах Варшави, Львова і Кракова; «Czyste ręce», драма (1901); «Trzech muszkieterów» (Краків, 1903); «My artyści» (вистава у 4 актах, Львів 1909).

Українською мовою перекладено фрагменти книги «Політичні програми і течії у Галичині 1846–1906», присвячені русинському (українському) питанню у Галичині[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118995790 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Feldman, Wilhelm. The Yivo Encyclopedia of Jews in Eastern Europe.
  3. Ми не є українофілами. Польська політична думка про Україну і українців (За ред. П. Коваля, Я. Олдаковського, М. Зухняк, перекл. С. Гіріка).— Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2012.— С. 64-79

Джерела[ред.ред. код]

  • S. Orgelbrand. Encyklopedja Powszechna. Warszawa: Wydawnictwo Towarzystwa Akcyjnego Odlewni Czcionek i Drukarni S. Orgelbranda Synów, XIX i pocz. XX wieku (є кілька видань різних років кінця XIX — початку ХХ ст.)
  • Ми не є українофілами. Польська політична думка про Україну і українців (За ред. П. Коваля, Я. Олдаковського, М. Зухняк, перекл. С. Гіріка).— Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2012.— С. 432.