Вільнюське гетто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільнюське гетто
Основні дані
Країна: СРСР СРСР / Литва Литва
Місто: Вільно
Утворений: 1941
Населення: громадяни єврейського походження ~40 тисяч осіб
Географічні координати: 54°41′00″ пн. ш. 25°19′00″ сх. д. / 54.68333° пн. ш. 25.3166666667277802105218143° сх. д. / 54.68333; 25.3166666667277802105218143Координати: 54°41′00″ пн. ш. 25°19′00″ сх. д. / 54.68333° пн. ш. 25.3166666667277802105218143° сх. д. / 54.68333; 25.3166666667277802105218143
Районна влада

CMNS: Ghetto Vilnius на Вікісховищі

Вільнюське гетто — одне з єврейських гетто, утворених нацистами на території Литви в період Другої світової війни. За два роки існування його населення, понад 40 тисяч чоловік, було майже повністю знищено. Вдалося врятуватися тільки кільком сотням в'язнів гетто — утікти в ліси або переховатись у співчуваючих місцевих жителів.

Історія гетто[ред. | ред. код]

22 червня 1941 року Німеччина почала війну проти СРСР, 24 червня німецькі війська звхопили місто Вільнюс. Євреям було наказано носити пов'язки на рукаві з жовтою окантовкою і буквою J, заборонено ходити центральними вулицями і тротуарами. Пізніше з'явилася заборона на проїзд у громадському транспорті, відвідання парків, покупок на ринках до 11 години ранку.

Підпільники вільнюського гетто. В центрі стоїть Абба Ковнер

Вже 2 липня в місто прибула айнзатцгрупа A, яка у тісній взаємодії з литовської поліцією і місцевими активістами початку акції знищення в'язнів гетто. Цивільні особи за кожного спійманого чоловіка-єврея отримували 10 рублів. У декількох кілометрах від Вільнюса в лісі біля селища і залізничної станції Панеряй (Понари) проводилися масові розстріли. До утворення гетто німці, литовська поліція і активісти з місцевого населення знищили близько 30 тисяч жителів Вільнюса єврейського походження.

31 серпня після так званої «великої провокації», коли було оголошено, що «євреї стріляли в німецьких солдатів», почалася організація гетто на території одного з кварталів, у Старому місті. При цьому 1-3 вересня до 10 тисяч місцевих жителів єврейського походження потрапили до Лукішкської в'язниці. У вересні близько 40 тисяч євреїв — жителів міста були зігнані в гетто, оточене парканом з колючого дроту. Було створено два гетто: «велике» і «мале», які були розділені вулицею Вокечю. У «великому» жило приюлизно 30 тисяч осіб, в «малому» — близько 10 тисяч. У жовтні 1941 року «мале» гетто було ліквідовано.

З кінця 1941 по вересень 1943 р. в гетто знаходилося близько 15 тисяч в'язнів. Вільнюське гетто було одним з небагатьох, де окупанти дозволили «культурне життя». Працювали театр, бібліотека, школа.[1]

Але при цьому періодично проводилися «акції» (Aktionen), в ході яких знищувалися жителі. До кінця вересня 1943 року гетто було остаточно ліквідовано, в'язні були переведені в концтабори (Вайвара) в Естонії, розстріляні в м. Паняряй або направлені до табору смерті в Польщі.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]