Вільчковський Едуард Станіславович
| Вільчковський Едуард Станіславович | |
|---|---|
| Народився | 19 січня 1935 (89 років) Нижній Тагіл, СРСР |
| Країна |  СРСР →  Україна |
| Alma mater | Київський державний інститут фізичної культури |
| Галузь | педагогіка, фізкультура |
| Заклад | Волинський національний університет імені Лесі Українки |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор педагогічних наук |
| Нагороди | Відмінник народної освіти |
Вільчко́вський Едуа́рд Станісла́вович (нар. 19 січня 1935 року, Нижній Тагіл, РФРСР, СРСР) — український педагог, доктор педагогічних наук (1990, за іншими даними — 1989[1]), професор (1992), член-кореспондент АПНУ (1995), професор кафедри теорії спорту та фізичної культури ВНУ.[2][3]
Народився 19 січня 1935 року у Нижньому Тагілі Свердловської області. Батько був лікарем, мама працівником культури.
У 1956 році закінчив Київський державний інститут фізичної культури за спеціальністю «фізична культура і спорт».
З 1956 по 1961 рік працював вчителем середньої школи № 3 та викладачем Переяслав-Хмельницького педучилища. З 1961 по 1964 рік навчався в аспірантурі Харківського педагогічного інституту імені Григорія Сковороди. З 1964 по 1965 рік працював викладачем Харківського педінституту ім. Г. Сковороди.
У 1965 році захистив кандидатську дисертацію. З 1965 по 1969 рік працював директором навчально-методичного кабінету Міністерства освіти України.
- З 1969 по 1974 рік — старший науковий співробітник НДІ педагогіки України;
- З 1974 по 1982 рік — доцент кафедри педагогіки Центрального інституту підвищення кваліфікації вчителів України;
- З 1982 по 1995 рік — доцент, професор Київського педагогічного інституту імені Максима Горького;
- З 1995 по 1999 рік — завідувач лабораторії фізичного виховання Інституту проблем виховання АПН України;
- З 2000 по 2002 рік — професор кафедри педагогіки та психології Львівського інституту фізичної культури;
- З 2002 по 2007 рік — професор кафедри теорії і методики фізичного виховання, водночас входив до складу спеціалізованої вченої ради ЛДІФК із захисту дисертацій.
- З 2006 року — професор кафедри спортивно-масової та туристичної роботи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
- З травня 2020 — професор кафедри теорії спорту та фізичної культури.[2][3][4][5]
Автор понад 450 наукових публікацій: підручників з теорії і методики фізичного виховання дітей (зокрема — перших підручників українською для вишів у незалежній Україні): для вихователів, інструкторів з фізичного виховання, вчителів фізичної культури. Брав участь у розробці стратегічних державних документів: Базового компоненту дошкільної освіти в Україні, стандартів освіти в галузі фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл України, стандартів рухової підготовленості дітей та учнівської молоді в Україні, понад 15 програм з фізичного виховання дітей дошкільного віку в загальних і спеціальних дошкільних навчальних закладах, 8 програм з фізичної культури для початкової школи. Під керівництвом і консультуванням підготовано 12 аспірантів і 3 докторанти.[3]
Едуард Станіславович є членом редколегії наукових фахових видань Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки «Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві» та «Молодіжний науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки»[4], «Фізичне виховання в школі» на «Дошкільне виховання»[6].
Наукові дослiдження: вивчення проблем фізичного виховання дошкільників та учнів загально-освітніх шкіл, полiпшення їх фiзрозвитку; пiдготовка та перепiдготовка дошкiльних працiвникiв на вчителiв фiзичної культури; розробка державних програм, системи тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України[2]. Він також досліджував становлення, зміст, структуру та особливості фізичного виховання в Україні, Польщі, Греції, Японії, США, Франції, Чехії й скандинавських країнах[4].
Едуард Станіславович практикував викладання в польському Університеті Яна Кохановського в Кельцах, філії в Пйотркуві-Трибунальському. Професор вільно володіє польською мовою, був опонентом 13 докторських дисертацій у Польщі[4].
- Заняття з фiзичної культури в дитячому садку. К., 1985;
- Рухливi iгри у дитячому садку. К., 1989;
- Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. Л., 1998;
- Система фізичного виховання молодших школярів. К., 1998;
- Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі. К., 2001.
- Знак «Відмінник народної освіти»
- ↑ Вільчковський Едуард Станіславович. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 10 червня 2024.
- ↑ а б в г О. М. Докукіна. Вільчковський Едуард Станіславович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
- ↑ а б в Вільчковський Едуард Станіславович — wiki.vnu.edu.ua. wiki.vnu.edu.ua (укр.). Процитовано 10 червня 2024.
- ↑ а б в г Альошина Алла. До 85-річчя від дня народження професора Едуарда Станіславовича Вільчковського // (Рецензії, хроніки, персоналії) Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки — Луцьк, 2020. — С. 116-117.
- ↑ Вільчковський Е. С.: життєвий шлях та науково-педагогічна діяльність: біобібліогр. покажч. / уклад. Ірина Свістельник. – Л.: [б. в.], 2015. – 6 с. (Серія „Спортивна наука в особах, документах, бібліографії”)
- ↑ Вільчковський Едуард Станіславович // Україна наукова. Академія педагогічних наук України 2010